Маленькі роздуми

Мої маленькі філософські роздуми.

Не несу цілі когось  образити, це просто мої думки.

Бета: https://fanfic.com.ua/forum/profile/ 2debe6e32776f3a65154f160aa404482example-com

Робота друга

Ключ : “що не вбиває нас”

Написано для: “Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021»

“Все, що нас не вбиває — робить нас сильнішими”. Цікаво, кого це — “нас”? Вираз можливо і крилатий, але не досконалий. Що Ніцше мав на увазі? Я думаю, цій фразі не вистачає контексту, і це мене неймовірно дратує.
Таке відчуття, що всі зговорилися і приписують цю фразу до будь-якої важкої події — немов вона має велике значення, може заспокоїти. Через постійне використання цей вираз став для мене несерйозним, здається, що його вживання знецінює чужі страждання. Можливо, коли хтось не вміє підтримувати, як невелике підбадьорювання він і згодиться. Але коли це якась трагедія чи серйозна травма?
От візьмемо горе: воно не вбиває, але яким чином зробить сильнішим людину? Особливо, якщо відчайдушне?
Мене горе зламало. Відкрило тріщину в душі, яка увібрала в себе весь біль рідних і примножила власний відчай, що досі не дає мені спокою.
І я якось пережила його, але тріщину до сих пір не можу закрити. Вона запалилася, нагноїлася і пекла мене роками. І навіть коли я згоїла її, залишився шрам. Він не дає зростися краям тріщини моєї душі, шкода непоправна.
Мене це не вбило в прямому сенсі, але дуже ослабило.
Якби цей вираз звучав по-іншому, то не виводив би мене із себе. Наприклад: “Що не вбило мене — зробило мене сильнішим”. Як на мене, фраза стала більш правдивою, чистішою від зайвих запитань. Бо це “нас” занадто безлико, забагато незрозумілих питань виникає, коли занадто задумуєшся над загадкою вислову. А так його перешкоди та незгоди були важким випробовуванням і він, поборовши все, став кращим, ніж був. І не потрібно морочити голову в пошуках сотні сенсів.