Куди зник лак для нігтів?

Коли двері автобусу закрились, Едгар був уже просто перед входом у «Стар парк» місце де вони з Колетт працювали.
– Ось ти де, я тебе, щось, загубила в автобусі. — сказала дівчина підходячи.
– Ага, окей. — неохоче відповів він.
– Ти як завжди, попробуй бути трошки добрішим. — сказала дівчина з усмішкою на обличчі, і штрикнула його ліктем, у бік.
Вона побігла вперед, а Едгар залишився перед входом у парк.
– Серйозно, ніби стати добрішим дуже легко. — роздумує він, але тут його перериває та сама Колетт.
– Ти повинен її відпустити! — прокричала дівчина з дверей крамниці.
– Та знаю я, не нагадуй. — ці слова розізлили Едгара, хоча він знав, що це правда, він просто не міг цього зробити. Він ніби не кохає її більше, але не міже її відпустити.
– Як ж це задовбало мене. — сказав хлопець підходячи до дверей крамниці, де на нього уже чекала Колетт, разом з їхнім начальником Гріфом. Він не любив Едгара, і це було взаємно, хоча думаю він любив тільки гроші.
– Працюєте сьогодні на повну, а то в останній час ви почали мало отримувати чайових. Думаю, у всьому винен ти! – показавши пальцем на хлопця, промовив він.
– Твій зовнішній вигляд, просто, відлякує наших покупців. Одягнись нормально, а не ось це!
– Якось іншим разом. – просто відповів дед інсайд, бо постійні звинувачення з боку боса, звична справа.
– Знай, ти на цій роботі тільки через те, що поки немає кращої кандидатури! – ледь не зірвавши голос, прокричав Гріф.
– Так, так я це уже чув.
– Та, як ти смієш, так зі мною розмовляти? – прокричав начальник.
Тут Едгара це уже задовбало, він хотів відповісти йому щось таке гостре не приємне, але Колетт перебила його, і можливо врятувала його голу дупу.
– Хей, Бос здається, але у вас на дев’яту запланована зустріч? – промовила дівчина.
– Ну добре, цього разу тобі пощастило, але наступного разу… почекай Колетт, а звідки ти знаєш, що у мене зустріч?
– Ой, ну це уже зовсім інше питання, у вас залишилось мало часу, усе біжіть! – вона нервово хіхікала проводжаючи його до дверей.
– Гарного вам дня бос! – це були останні слова, перед тим як двері зачинилися і він пішов.
– Хух. – з полегшенням видихнула подруга.
– Та й не кажи, і дякую що врятувала. – він швидко посміхнувся подрузі.
– Не має за що! – ледь не прокричавши сказала дівчина, і кинувшись обніматись.
– Йой, ти ж знаєш я таке не люблю. – Едгар пробує відштовхнути її, але у нього нічого не виходить.
Вони разом сміються.
– Але все ж звідки, ти знаєш розклад Боса?
– Ха хаха, не скажу, це мій особистий секрет! – посміюючись каже дівчина.
Але це тільки підтвердило здогадки хлопця про те що Колетт краде деякі речі. Річ у тому, що у Колетт не усе добре з головою, вона ніколи не розказувала про це, але вона фанатично збирає речі своїх кумирів, просто, речі Гріфа ха-ха, коли він став її кумиром? Напевно у неї клептоманія, але це не робить з неї погану подругу, просто мій лак для нігтів схоже я знаю куди він пропав…