коридорне
від печальний менестрелья вивчила тут кожну тріщину
кожен кут
кожну виїмку
двері
та тріщини — їх в першу чергу
ось — схожа на річку чи вену
ось — довга, зміїться по стелі
а ця, зовсім крихітна, прямо над плінтусом
я вивчила тумбочку, килим, замок
брелок і ключі
черевики й шнурки
мої туфлі
я вивчила страх, що росте і росте
я вивчила спокій
байдужість
і тишу
свої руки я вивчила
нігті
перстені — із срібла і бісеру
я вивчила плитку — холодну і білу
я вивчила звуки
згори, збоку, знизу
сигнали тривоги
чужі голоси за стіною і в стінах
і сни неспокійні я вивчила швидко
розетку, щиток і порожні коробки
увесь вузький простір
глухий прямокутник, в якому ховаєшся
часто, так часто
я вивчила кожну коротку розмову
і кожне мовчання
я з часом зненавиджу тріщинки двері розетку щиток черевики і ковдру тривожні валізи бутилки з водою і стелю і стіни сигнали тривоги погані новини хороші новини усі різкі звуки ці тріщинки бога
я бачу їх всіх так огидно і чітко
о першій о другій вночі вдень і зранку
дивлюся і думаю
що якщо зараз
ось зараз
ось зараз
все вибухне?
і я буду — тріщина
ось ця, зовсім крихітна, прямо над плінтусом
2022
Жахливо що ми маємо це все проживати, добре що зтось зміг виразити коридорний жах словами.
Дякую, за цю роботу. Поки люди знаходять сили не просто проживати а й писати я вірю що теж можу
обов’язково зможете. хоча мені надзвичайно прикро, що в комусь подібні роботи взагалі відгукуються(