каліграфічний почерк

Напиши мені щось на спині своїм почерком: пиши на лопатках, пиши вздовж хребта, хай це будуть вірші, хай це будуть фрагменти повістей та романів.

Пиши свої улюблені рядки зліва, пиши ті, що ненавидиш, справа, але головне пиши, і нехай сплітаються візерунки літер твого каліграфічного почерку,

і нехай це вже стане схожим радше на картину, ніж на текст, нехай.

Вигадуй рядки на ходу, поки моя спина відкрита для тебе – навчайся писати хайку й танку, навчайся складати рубаї та вульгарні частівки,

напиши роман довжиною в слово, напиши слово, довжиною в роман,

поки моя спина відкрита для тебе, поки моя спина відкрита для тебе.

Цитуй Майн Кампф поряд з малюнками Екзюпері, вписуй рядки Біблії в накази Сталіна, напиши мені на спині заборонені анекдоти,

перекладай, в тебе вийде, я вірю, справді, роби переклади будь-яких творів просто в мене на спині, поки вона відкрита –

хай вона буде твоєю чернеткою, хай на ній з’явиться щось важливе для майбутнього, якщо не нашого – то країни.

Напиши щось каліграфічним почерком вздовж мого хребта: вигадуй, фантазуй, я для того дав тобі ручку, я для того дав тобі чорнила,

я для того зняв з себе футболку і відкрив свою спину,

закрив вікно, та все одно холодно, це осінь, це осінь, опалення не буде довго.

Цитуй, плутай авторів, приписуй людям слова, яких вони не казали: відправ Гаррі Потера у ГУЛАГ, хай Солженіцин мотає строк у концтаборі Хогвартц,

наводь цитати Арістотеля з втраченого тому Поетики, хай герой міфів стануть письменниками, а письменниками нехай стануть міфом.

Пиши, поки моя спина відкрита для тебе, пиши, хай сплітаються літери твого почерку, як сплітаються наші руки,

хай торкається ручка моєї спини з тією ж ніжністю, з якою ми один до одного торкаємось вустами.

Як закінчиш – я буду захищений, захищений на цю осінь та на ще декілька сезонів вперед.

Тепер, якщо мене спробує щось спалити, я посміхнусь і скажу,

що рукописи не горять.

Осінь і жовтень зі мною не впораються. Не впораєшся і ти.