Кавашоп ау да

Канайя хвилюється. Вона збентежена, бо Каркат виглядає погано, хоча нічого  нового в цьому нема. Зимова сесія пройшла так само. Проблема була в тому, що Вантас надто сильно любив усе, що стосувалося його спеціальності. Він хотів знати якомога більше, а якщо вже щось знав, то не міг дозволити викладачам розповідати щось недостатньо детально або загалом неправильно. З огляду ще і на його запальний характер, можна було впевнено казати, що нічого доброго з цього не виходило. Однак студентів в університеті було мало, а Каркат був досить розумним для того, щоб за нього трималися викладачі.

Незважаючи на це сесія для хлопця кожного разу перетворювалася на якесь пекло. Він мало спав, через стрес постійно сварився з батьком і на парах був хоч активний, але втомлений. Мар’ям це набридло, тому вона вирішила, що треба щось вигадати. Порадившись зі своєю дівчиною, вона прийшла до висновку, що було б непогано «просто так» показати Вантасу затишну кав’ярню, яка була ідеальним місцем для студентів типу них. Він міг би повчитися, не відволікаючись на батька, і замовити собі більш якісну і не таку міцну каву.

Отже, після пар вони йдуть до тієї самої кав’ярні. Сьогодні зміна Дейва, тому Канайя вивчає кузина своєї дівчини. Він теж альбінос із білявим волоссям, однак очі його не видно через сонцезахисні окуляри. Одягнений хлопець у червону футболку та фірмовий фартук закладу.

Вони з Каркатом підходять до каси. Мар’ям замовляє класичний лате, а Вантас трохи прокидається, коли бачить в меню улюблений «Мокко лісовий горіх». Паперові стаканчики закриті кришечками – вони взяли замовлення із собою, щоб випити по дорозі в гуртожиток. Коли студенти виходять, дівчина розуміє, що хтось проводжає їх дуже пильним поглядом, але не звертає на це уваги. Як виявилося потім – дарма.

Отже, вони продовжували працювати, а Каркат завів звичку відвідувати кав’ярню. Це гарно вплинуло на його сон і дратівливість. Але був один нюанс.

Якось так Вантасу щастило, що він завжди потрапляв туди у дні, коли за баром стояв Страйдер. І чим частіше це траплялося, тим більше він жалівся на дивну поведінку бармена. Мар’ям знала про запальний характер друга, тому вирішила перевірити, що саме відбувається.

Тому сьогодні вона знову йде в кав’ярню разом із Каркатом.

Він, як завжди, тримає в руках купу книг і рефератів для аналізу. Їм вистачить роботи на вихідні, але займатися цим удвох все одно легше і швидше. В приміщенні майже нікого нема, окрім таких же студентів, тому вони займають столик і сідають. Під час роботи беруть собі чай, а каву залишають на потім – прогулятися і насолодитися.

За столиком Мар’ям знову відчуває, як хтось на них дивиться. Знову.

Вона звертає на це увагу, але нічого не відбувається, тому вона починає це ігнорувати. В процесі розбору творів Вантас знов починає жалітися. Він розповідає про те, що бармен знову й знову питав його ім’я та номер телефону, постійно запитував, чи сподобалася йому кава.

-Якщо він хоче стати робітником місяця, най дойобується до когось іншого!

Обурення в хлопця дійсно багато, і вона розуміє чому – коли той стомлений, невиспаний чи надто знервований, з нього не можна витягти жодного слова, і він криє матом всіх, хто надто багато з ним розмовляє.

Стає цікаво, чому цього разу Каркат стримався. Канайя певна, що він не кричав у кав’ярні, бо він завжди соромився власної агресії і не повертався в ті місця, де його заносило. Це також було вельми цікаво, враховуючи, скільки він жалівся на бармена.

Коли вони закінчили, то знову підійшли до бармена, аби взяти собі каву і відпочити. Вони вже збиралися йти, коли мар’ям відчула той самий погляд. Через власну підозру вона вирішила зупинити Вантаса, аби хоча б звернути його увагу на це. Однак замість цього вона просто зняла кришку з чужого стакана з кавою.

На пінці був запис. Одне-єдине запитання: «Ти підеш зі мною на побачення?»

Каркат з кавою в руках почервонів аж по вуха, розвернувся і люто заговорив.

-Чому не можна було просто це сказати?!

Все ще червоний, він написав на серветці власний номер телефону і за плече витяг її з кав’ярні, гучно ляснувши дверима. Почервонілий, усміхнений бармен залишився всередині, а Мар’ям подумала, що, по-перше, Вантас обов’язково сюди повернеться, а, по-друге, ця історія обов’язково сподобається Роуз.