Знайомство

Розділ 1 ” Знайомство”
Був 23 день війни , я з мамою , бабусею, двома братими і сестрою була у таборі для біженців. Я йшла коридором до основного виходу , світило сонце моє риже волосся виблискувало на сонечку. А зелені очі світилися від щастя чи то від суму. Йдучи я помічала як пробігають веселі діти які ще декілька днів тому сиділи під обстрілами, а зараз вони тут бігають і граються намагаючись не думати про жах який відбувається у їхніх рідних містах, селах , домівках.
Проходячи повз кухня , привіталася з кухарями , які доречі готують неймовірно смачні страви , що мій шлунок танцює танго в середині мене. Йду далі зеленими коридорами , виходжу на вулицю і бачу машина припаркована навпроти входу. Машина сріблистими кольорами переливається на сонці. З неї виходить жінка , гарна , з каштановим волосся , світлим не мов у вампірів обчиччам, в окулярах. На вигляд жінці років 38 – 40. Поряд з нею стоїть дівчинка років сіми або восьми, з білявим довгим волоссям, з гарною заколочкою у вигляді голуба з синьою стрічкою на фоні.
У рожевому спортивному костюмі з котиком на животі і у білих мов сніг кедах. Проходячи повз машину Яна
( одна з волонтерів які тут є головними ) покликала мене до себе
– Софія можна тебе на хвилинку ?
– Так , що ви хотіли?
–  Ось познайомся це Марина , Настуся і Ліза.
-Привіт- сказали вони в один голос .
І тут з поза машини виходить неймовірно приваблива дівчина , з темно каштановим коротким волосся , темно – карими очима ,як турецька кава яку занадто довго варили і вона стала темною як  ніч .
У темно синіх широких  джинсах на яких були ціпки. Зелені кеди, чорна кепка, та круглі окуляри. Мінімум макіяжу , стрілки , вії , та помада. У вухах сережки як гвоздики так і довгі у вигляді ціпкав. Також на руках кільця , на правій руці кільце з драконом на безіменному пальці , на мізінці сине з бісеру . На лівій руці кільце на безіменному пальці , і вказівному звичайні срібні кільця. І тещо привернуло мою увагу кільце на великому пальці лівої руки. А я знаю що це може бути не просто так , але хто знає … так зупинись Соф’я не всі хто носять кілься на великому пальці лівої руки є  лесбійками чи  бі . Можливо їй просто так подобається і все , без підтексту.
Я промовила – Привіт мене звати Софія , для друзів і знайомиз Соф’я. Приємно познайомитися.
Ліза підійшла і протягнула руку і потиснула нею мою. Я трохи зніяковіла але знайшла сили запитати Яну , що вона хотіда мені сказати. Не встигла я нічого сказати як Яна промовила:
– Лізо і Настуня йдіть за Соф”єю вона покаже де буде  ваша кімната  і ваші ліжка. Соф’є це ті новенькі про яких я тобі казала , вони будуть жити з вами у кімнаті ,  замість тих чотирьох людей які виїхали за кордон. Дівчата постілі і все інше видам потім , тому що зараз мені потрібно з вашою мамою запонити певні документи .
Я – пішли я вам покажу де ми будемо жити разом певний час .
Ліза взяла рюбзак і Настуню за руку і ми пішли. Йбучи коридором я запитувала звідки вони ? Як вони себе почувають? Які їхні інтереси ? Музика ? Хоббі ?
Що я дізналася йдучи з ними коридором: Настуні 8 років , любить поні і все солодке  та рожеве, займається кінним спортом з 3 років. Лізі 17 років ( за два тижні 18 ) , займається танцями ( хіп хоп ), вчить японську і грає на фортепіано. Дівчата сказали , що тато їх як і мій залишився в Києві захищати його. Вони з Києва голосієвського району. Зараз вони виглядають збентеженими і стомленими , але нічого я теж була така , а потім трохи стало легше.
– Дівчата ось наша кімната.
У кімнаті було пусто ( всі пішли гуляти ) , 10 ліжок і стільців поряд замість тумбочок , телевізор і обігрівач.
(Ось вам малюнок  щоб краще зрозуміти , що і де .) – автор( розберуся як і вставлю)

Я показала , де вільні ліжка і дівчата визначилися хто де буде. Повернулися мої рідні і Марина , ми всі сіли випити чаю і потеревенити. Спілкувалися дуже довго- більше 3 годин. Мами знайшли  спільні теми , дівчатка також. Ми з Лізою майже не говорили , не хотіла її діставати вона виглядала втомленою. Ось так по черзі всі почали розходитися лягати спати.
Розділ 2
Наступного ранку я прокинулася приблизно о сьомій тридцять , і відразу пішла в душ , всі ще спали , тому була приємна тиша. Прийнявши душ вийшла в кухню ( ось ще від автора підказка , що і як і де ) – вставлю як розберуся як вставляти сюди фото!!!

Зробила собі кави , взявши книгу і вирішила поки тихо почитати. Читала ” Тигроловів” і думала зовсім не про твір. Через секунду мої думки прирвало тихеньке – Доброго ранку !
Піднявши голову побачила заспане обличча Лізи , я у відповідь привіталася і вона пішла в душ.
Після сніданку я запропонувала Лізі вийти з території і прогулятися до бібліотеки . Вона погодилася , ми зібралися і пішли. Йдучи дорогою ми говорили про українськиз поетів і поетес. Зайшовши в біблотеку ми привіталися з бібліотекаркою і вона швидко вибігла і попросила не йти поки вона не повернеться.
Я пішла вибирати книги до літератури шістедесятників , Ліза пішла за мною.
Вона підійшла ставши за мною і дихаючи мені у шию , вибирала книги. Моє серце завмерло , я зробила крок в сторону , начебто далі пішла вибирати книгу.
Ліза пішла.
– Соф’є твоя зачіска …
– А ой вона, розпалася , у тебе немає дзеркала ?
–  Ні , але я можу тобі допомогти, йди сюди ,сідай .
Я сіла , а вона почала зав’язувати мені волосся в дульку , і коли вона торкнулася шиї у мене побігли мурашки та я здригнулася. Вона обійшла і стала передімною обпершись однією рукою об стілець , а іншою поправляючи моє волосся.
– у тебе дуже гарне волосся , таке м’яке..
– ем.. дякую !
– слухай , давай сядемо ось там на пуфіках в кінці залу і почитаємо .
– пішли
Ми вибрали книги і сіли читати. Десь за годину подзвонила мама і сказала йти на обід . Ліза і я попрощалися з бібліотекаршею і пишли.
Повернувшись ми сіли обідати , а після обіду я читала , а Ліза сиділа за ширмою і щось дивилася. Час за читанням пролетів швидко і ось вже вечеря:
– подайте хліб
– кашу сюди
– дайте пройти
– мама я не хочу кашу
– візьміть хліб
Цей шум і гам мене так дратує просто кошмар. Я швидко по їла і пішла до кімнати. Всі інші також . Після вечері всі займалися своїми справами тому була ідеальна тиша для читання, але мою ідилію прирвав тоненький голос Лізи
– Соф’я, я на вулицю хочу там почитати , підеш зі мною ?
– ммм, так піш…
– дівчата перед тим як йти позамітайте на кухні( сказала моя мама )
– ок – сказали ми в один голос .
Замітали ми мовчки ,а потім пішли на вулицю. Знайшли лавку по далі від входу , щоб можна було спокійно поговорити.
– слузай Соф’є у тебе колись був хлопець ?
– ні, а у тебе ?
– також ні , але я зустрічалася з дівчвтами. Як відносишся до такого ? Ти здивована?
– ні , чому я маю дивуватися ?! Це ж нормально. Доречі ти бі чи лесбійка?
– я лесбійка, а ти ?
– ем..
– не хочеш не кажи
– та ні не у цьому справа , просто ти будеш перша хто почує це від мене. Кх кх я бі…
– хей , не нервуйся , все ок . Так ?
– так , просто дивне відчуття.
Вона обійняла мене і ми так просиділи якийсь час…