власне, pwp-шна проба пера

 Теплі пальці слабенько чіпляються за краєчок чужої розтягнутої футболки – Чонгук сонливо примружується та шумно видихає вже десь між чужих лопаток, кільцем змикаючи руки на стрункій талії хлопця.
– Як ти це робиш.
– Що саме? — Сокджин зовсім трошки обертаєтеся до молодшого – тісто на млинці само себе не замісить.
– Пахнеш так надзвичайно, – макне міцніше стискає хьона в обіймах, притираючись щокою наче розморений сонцем кіт. Здається, він завжди був до неможливого тактильною дитиною, аж надто у своїх ранкових поривах обмацати все тепленьке поруч з собою в ліжку. І коли того не знаходилось, хлопець вимушено топав шукати свого невгамовного хьона по всьому гуртожитку. Інколи натрапляючи на нього у ванній кімнаті (і тоді годі було найближчим часом у ту ванну достукатися), але частіше все ж – на кухні, із замурзаними у борошні щоками та рішучим поглядом кіборга-вбивці. Ці кляті панкейки не давали Сокджинові життя.
– Це через ванілін. З ним головне не перебрати, на кінчику ножа, – хлопець зосереджено відміряє пропорції – цього разу все буде за планом, жодних творчих відступів; досить вже з хлопців його експериментів.
– Ніт. Це через те, що ти найчарівніший хьон у світі, – Чонгук легенько чіпляє зубами відкрите плече, нещадно відволікаючи старшого від чіткої продуманої рецептури.
– Заважаєш.
– Так я це навмисно, – хлопець посміхається, продовжуючи повільно виціловувати тонку смугляву шию. Затримується під почервонілим вушком, мокро вилизую чутливе місце, змушуючи Джина тяжко зітхнути, коли повна ложка цукру просипається повз миску.
– Коли Те буде в черговий раз скиглити, що недостатньо солодко, я всіх собак на тебе спущу.
– Тоді я в черговий раз запропоную йому скуштувати тебе, бо тут так солодко, аж голова паморочиться.
– Боже, та що ж за дитина така невгамовна, – Сокджин підводить очі догори та намагається приховати червоне обличчя, бо картинки того, як макне на пару з Техьоном збуджено дихають по обидва боки від нього, то вже якось занадто.
Занадто гаряче, але він в тому не зізнається.
– Я ще й до біса розпещений. Твоїми стараннями, – на відміну від старшого Чонгук не відчуває ніяковості; він тихенько собі сміється у чужу, ще вологу після ранкового душу, потилицю, шумно вдихаючи аромат улюбленого бананового шампуню. Пальці хутко пробираються під піжамні штани Кіма, стискаючи сідниці у долонях ніжно та наполегливо. – А нахабство моє, то взагалі меж немає.
– Особливо, коли в тебе стоїть, – з насмішкою констатує старший. – Ти ж не..
– Не збираюсь брати тебе прямо на цій стільниці?
В чужому голосі бешкетують смішинки – можна навіть не обертатися. Сокджин розпачливо хитає головою: ну як цій пубертатній бестії пручатися? Ще й притирається стегнами, негідник, що аж в колінках слабшає. Зростив на свою голову.

– Як хтось зайде, то я тобі яйця повідкушую, – все ж обертається до молодшого та суворо тицяє пальчиком в груди.
Двері наче прикриті, та й зарано, як для ранкових вилазок на кухню, але Сокджин все одно декілька раз схвильовано зиркає в сторону виходу, перш ніж рішуче потягнути зав’язки на чужих спортивках. Чонгук завжди робить з них якийсь безглуздий, кумедний бантик, що зара – в купі із добре помітним крізь тканину стояком – виглядає справжнім знущанням.
– Ти б їх ще на морський вузол зав’язав, – старший фиркає, але нарешті опускається навколішки, приспускаючи чужі штани із білизною. Чує тихе, млосне зітхання зверху – чужа рука перебирає темні прядки, щільніше притискаючи його обличчя до паху. В Чонгука було забагато чудових рис у характері, проте терпіння серед них не значилося. Аж надто, коли мова йшла про Сокджина.

– Трохи… повільніше. Хьон, боже.
Хлопець хапається пальцями вільної руки за стільницю, сильніше стискаючи нещасне дсп. Це не перший його мінет у виконанні Сокджина, але ж ці повні, чуттєві губи навколо його члена – то справжнє порнографічне блядство. Старший рухається ритмічно, старанно втягуючи щоки та час від часу здіймаючи догори свої оманливо наївні очі. Насправді там чортятка біснуються, задоволені власною витівкою та тим, як швидко низький, гортанний стогін зривається з гарячково покусаних вуст макне, водночас окропляючи його власний язик терпким та в’язким.

– Фіксую новий рекорд, – горло трошки саднить, але Джин все одно вдоволено посміхається, натягуючи тісні боксери на чужі напружені стегна. Чонгук на те лиш солов’їно хлопає очима, переживаючи здається черговий катарсис у своєму житті, поки старший старанно зав’язує мотузочки на його штанах улюбленним бантиком. – Невже так розморило?
– Підем у кімнату.
– Яке підем? В мене млинці.
– В тебе півгодини неквапливого, чуттєвого петтінгу, бо я зараз страх як хочу няшитись та вилизувати тебе, – Чонгук сито посміхається, знову примружуючись, та нарешті забирається пальцями під чужу футболку. – У всіх цікавеньких місцях.