Все, що не вбиває…

Фік написаний до Осіннього Фікрайтерського З’їзду за ключем 2 “все, що не вбиває”

Кому як не покидькам знати, що все, що тебе не вбиває, швидше за все, вб’єш ти.

Але Ніна Зенік не розділяла їх погляди стосовно цого. Її людей, гриш, вбивали століттями лише тому, що вони не були такими, як всі. Вона не до кінця розуміла, що фієрданці мислять вузько, і для них зрада гірша, аніж наділеність силами гриша. Той хлопчина так просто вбив Матаяса, свого побратима, лише за те, що він змінив свої погляди, а не серцебитку, яка стояла поруч.

Ніна не хотіла поплатитися за життя Гелвара, вона звинувачувала себе, бажала, щоб тоді вбили її.

Інеж було боляче спостерігати, як її найближча подруга гасне на очах, швидше, ніж під дією юрда-парем, тому вона сама вже була готова скрутити йому голову, тому вона звернулася до Бреккера.

Каз розглядав Зенік, як сильну напарницю, з чиєю допомогою, можна багато чого провернути, тому її тугу за померим хлопцем сприймав, як марнування часу. Тому Бреккер доручив Джасперу і Вілану доглядати за Ніною, разом з Інеж та її власним екіпажем, вирушив до Фієрди, шукати того негідника, що порушив стрій в його команді.

Вони вже знали де знайти Льодовий Палац, а от знайти одного парубка серед сотень фієрданців, але Інеж не була б Марою, якби не знайшла його.

Вже цієї ночі він мав чергувати. Каз вирахував коли вони з напарником будуть в найвідаленішій точці з поганим освітленням, тоді Інеж тихо вб’є того другого і їхня ціль лишиться на самоті.

Все пішло по плану.

– Хто ви такі і як ви проникли на тереторію? – запитав парубок наставляючи зброю.

– Не важливо хто ми, важливо лише те, що ти вбив нашого товариша, – спокійно мовив Каз, вдаривши його по ногам, щоб той опинився на колінах.

– Я не розумію про що ви.

– Тобі не треба, – сказала Інеж забираючи зброю з його рук.

– Ти вбив Матаяса Гелвара, він був одним із нас – покидьком, – відмовив Бреккер.

– Він був зрадником!

– Мовчи. Ти думав, що ти вб’єш одного з нас і продовжиш собі спокійно жити? – Продовжив Каз. – Щоб далі собі жити, тобі треба було вбити всіх нас, а так життя за життя.

Інеж передає Казу зброю, і той натискає на гашетку.

Тіло замертво падає на землю і Мара дістає слоїк, позичений у Кувея, і поливає фєрданця кислотою.

– До наступного патруля тіло має розчинитися, – каже Каз повертаючись назад до порта.

– Може віддамо Джасперу револьвер до його колекції? – Питає Інеж.

– Якщо хочеш, головне, щоб він десь його не програв.

– І треба буде купити Ніні вафлі, щоб вона не так злилася, що ми не взяли її з собою.