Вона обере не мене

– Наближається святковий бал, традиційна частина Турніру Трьох Чарівників!
Кассіопея мало не подавилася гарбузовим соком, який так не вчасно вирішила надпити. Кеті Белл тицьнула її вбік, коли на неї глянула професор Макґонеґел.
– Форма одягу – парадна, – продовжила Макґонеґел. — На святкові бали, звичайно, приходять із розпущеним волоссям, — промовила вона з явним несхваленням.
– Це стосується всіх? – Фред Візлі голосно хихикнув, і засміявся весь зал. Професорка Макґонеґел окинула його виразним поглядом:
– Ви містере Візлі, можете не розпускати своє волосся.
Вона продовжила розповідати про всі тонкощі цієї події, під час якої, за її словами, студенти не повинні були впасти в бруд обличчям.

***

Минуло близько двох тижнів після оголошення балу, а Кассіопея так і залишалась без партнера. Блек була досить гарненькою, їй дісталося від тата чорне довге волосся, яке трохи завивалося, зелені очі, високий зріст, і любов до жартів. Просто чомусь п’ятикурсницю ніхто не запрошував, до одного дня. Касс сиділа за сніданком, пояснюючи своїй подрузі чому вона скоріше за все не попаде на цей бал.

– Запроси сама когось, чого ти чекаєш, адже ти навіть деяким слизеринцям подобаєшся. – Кеті Белл поїдала гарбузовий пиріг, переконувала свою подругу зробити те, що вона зробила. – Я ось запросила Лі Джордана, бо він би і не наважився це зробити.
– Та ну тебе, я навіть не знаю, хто вільний залишився.
– Ну як хто, а ось навіть Поттер, чому б ні, він точно ще нікого не запросив, усіх уникає, і він чемпіон.
– Так, а ще він молодший.
– Слухай Блек, тобі не догодиш, не такий він і молодший, тим більше ти бачила, як він упорався з тим драконом.
– Так бачила.
– Гарно сьогодні виглядаєш, – до дівчини підсіли близнюки Візлі.
– Слухай, Блек, позич свою сову, а то Рональд відправив свою кудись.
– Навіщо вона вам?
– Та Фред хоче запросити її на бал, – зі властивим йому гумором зауважив Джордж.
– Ну, для такої справи не шкода, беріть. – Дівчина засміялася і схвально кивнула братам.
– Ну що, знайшла вже пару для танців? – Фред підсів ближче до Кассіопеї, щоб вона зрозуміла, що питання адресоване сама їй.
– Ну, взагалі-то, – не встигла вона відповісти як до них підійшов Діґорі, один із чемпіонів турніру.
– Касс, можна тебе на два слова?
– Так, – дівчина розвернулася до нього, уважно слухаючи.
Всі раптом затихли уважно слухаючи, що зараз відбудеться.
– Нуу, я хотів подякувати тобі за допомогу з книгою, тоді.
Вони зустрілися ще перед першим турніром у бібліотеці, Блек готувалася до зілля та настійок, це єдиний предмет, який їй було дуже важко готувати, так як Снейп, як їй здавалося ненавидів її найбільше на світі. Вона помітила, як Седрик перевертає бібліотеку в надії щось знайти,як виявилося, йому потрібна була книга про драконів та їх приборкання. Ця книга знаходилася в забороненій секції, Касс це дуже добре знала, тому що кілька разів, пробираючись вночі туди бачила її біля входу. Дівчина, користуючись можливістю цього року, попросила професора Грюмма на дозвіл офіційно відвідувати цю секцію. Вона взяла цю книгу для нього, як виявилося потім, книга Діґорі потрібна була для турніру із драконами.
– Та немає за що, рада, що вона тобі допомогла.
– Так, звісно. І я хотів би ще спитати, ти не хотіла б піти на бал, зі мною? – Протягнув Седрік.

Усі за столом ще більше принишкли.
– Я подумаю, гаразд?
Хлопець просто почервонів, йому стало дуже незручно, здається, у нього ще не було такої ситуації.
– Ну добре, я чекатиму. – випалив він, і швидко пішов із зали.
Блек себе почувала не краще, вона вся була просто оніміла, ще кілька хвилин тому її не залишала думка, що її ніхто не запрошує, а зараз вона не погодилася на пропозицію чемпіона турніру Трьох чарівників.
– Ти ще щось хотів Фред? – Вона шокована від цієї ситуації повернулась до хлопця назад.
– Та ні, дякую за сову, ходімо Джордже.
– Ти що зробил? – Кеті дивилася на подругу ніби вона щойно вимовила заборонене заклинання.
– Сама не знаю.

Все вона знала, їй давно подобався один із близнюків, а точніше Фред Візлі. Хлопець давно засів у її голові, ще з Різдва кілька років тому, коли склав їй компанію і вони разом ліпили сніговика. Його жарти ніколи не стосувалися її, навіть коли всі казали, що вона дочка вбивці Сіріуса Блека, він завжди заступався за неї, що не могло не тішити дівчину, яка так хотіла підтримки.

***

У роздягальні для квідичу.
– Вона ще не сказала йому так, значить у мене все ще є шанс, що вона піде зі мною на бал, так? – Фред ходив навколо свого брата близнюка, повторюючи те саме.
– Ну не знаю, адже ти злякався, а міг би запитати її ще у Великій залі.
– Ти бачив її обличчя в той момент, мені здавалося вона не чує вже нічого.
– Хто не чує? – До братів підійшли однокурсниці Джонсон та Спінет.
– Та ніхто.
– Наш Фредді просто хоче випробувати долю та запросити Кассіопею на бал.
– Її ж запросив Діґорі, – Аліса впала на стілець біля хлопців.
– Та вона йому не відповіла! – З. надією вимовив старший близнюк.
Весь цей час біля шафки з мітлами терлися Паркінсон і Грінграсс, дівчата зі Слизерину.
– Вона не погодиться, тільки дарма час втратиш, – нарешті сказала Паркінсон, трохи з насмішкою.
– Що?
– Вона віддасть перевагу Діґорі.
– З чого ти така впевнена? – хлопець трохи напружився.
– Я б вибрала його, всі б вибрали чемпіона, Діґорі кращий за тебе.
Фред просто застиг на місці, здається, він і сам це почав розуміти.
Дівчата засміялися передражнюючи між собою, як Блек відмовлятиме Візлі.
– Вона обере не мене, – хлопець узяв свою мітлу і вийшов з роздягальні.

***

Вечірня вітальня просто кипіла народом, всі обговорювали турнір чи бал. Касіопея стояла з молодшою на рік Герміоною, обговорюючи побачене сьогодні в бібліотеці. Сам Віктор Крум запросив Ґрейнджера на бал. До них так не вчасно підійшли Візлі та Поттер.
– Поспішайте. А то всіх красунь розберуть, і вам з Гаррі нічого не дістанеться. — говорив Фред молодшому братові, показуючи на дівчат у вітальні.
– А ти з ким підеш? – спитав Рон.
– З Анджеліною, – без тіні збентеження повідомив Фред.
Кассіопею знову взяв ступор: “Що? Коли він встиг?”, – промайнуло в її голові.
– Що? – здивувався Рон. – А ти її запросив?
– Гарне запитання! – Фред повернув голову і крикнув через всю вітальню: – Анджеліно!
Анджеліна, стоячи біля каміна, розмовляла з Алісією Спіннет.
– Підеш зі мною на бал?
– Піду, – відповіла вона, посміхнувшись, і продовжила перервану розмову.
– Ну ось, бачите, – сказав Фред, – як завжди щастить. Ходімо Джордж підкорювати нові вершини.
І близнюки пішли. Рональд був приголомшений, як і Кассіопея, ось тільки вона це не показувала жодним м’язом.
– Треба щось вирішувати Гаррі, бо я краще піду один, ніж, наприклад, з цією… Елоїзою Міджен.
– Вона дуже гарна, – спалахнула Герміона.
– Ага, як Геґрідів Іклань, – пирснув Рон. – О, слухай Касс, а може ти?
– Ні Рональд, навіть не вимовляй це, з тобою точно ні.
Гаррі та Герміона засміялися.
– Гаразд, я пішла спати, – сказала Блек, згрібла свої записки і, не додавши більше жодного слова, майже бігцем вирушила до себе в спальню.

***

Наступного дня Кассіопея набралася сміливості перед усім залом вибачитися перед Седриком і прийняти його запрошення на бал, тому що їй хотілося, щоб це побачив Візлі.

***

Гріфіндорська вітальня вже наповнювалася учасниками балу. На всіх замість звичайних чорних мантій були кольорові, дівчата були в найкращих своїх сукнях. Кассіопея спускалася у вітальню, дуже переживаючи. Вона була одягнена в сукню, яка була трохи вище її щиколоток, ніжна бежева сукня з фатина гарно сиділа на дівчині. Завжди розпущене кучеряве волосся було красиво вкладене хвилями і в них щось виблискувало, дівчина вплела собі з одного боку ніжні маленькі квіти. Вона спускалася і просто сподівалася не впасти в новеньких туфлях. Але як вона не намагалася, ноги самі заплелися від хвилювання і вона полетіла додолу, але не встигла Касс зустрітися носом із підлогою, як її зловила чиясь рука.
– Красива, і незграбна, привіт, – це був Фред, у коричневій мантії, хлопець просто сяяв.
– Ну, що ми йдемо? – До дівчини підбігла Кеті, тримаючи міцно за руку свого кавалера.
– Ходімо.
Вона відпустила руку Візлі, він підморгнув їй і вирушив до брата та їхніх супутниць.

***

Вечір почався просто чудово, всі чемпіони зі своїми парами сиділи за одним столом, Кассіопея здається вперше почула, що Віктор Крам розмовляв, він завжди більше мовчав, а сьогодні він із захопленням розповідав щось Герміоні.
Герміона вчила Крама вимовляти її ім’я: він кликав її “Герімона”.
– Гер-мі-о-на, – повільно промовила Герміона.
– Герм-івона, – повторив Крам.
– Набагато краще.
– А ти? – Він глянув на Блек. – Касві..
Але не встиг він додумати кінцівку, як його дівчина перебила.
– Просто Касс, для друзів я Касс.
– Касс – це дуже просто.
– Ти сьогодні особливо гарна, – промовив Седрик, щось дістаючи зі своєї мантії. – Це ідеально доповнить твій образ.
Хлопець простягнув їй браслет, на ньому був маленький снич.
– Яка краса, але я не можу його прийняти.
– Це Різдвяний подарунок.
– Але Різдво лише завтра. Дякую тобі, – Касс посміхнулася до хлопця і в той момент їй здалося, що хтось просто не зводить з неї погляду. Дівчина обернувшись, зустрілася з очима Фреда, він переводив погляд з неї на браслет і назад.
Заграла музика.
– Ходімо, – прошепотів Седрік. – Зараз потрібно танцювати.
Чемпіони та їхні пари вийшли на середину зали, яка була яскраво освітлена, та почали танцювати.
Щоки Касс уже палали від танців, під рок-гурт Фатальні сестри.
– Мені треба на свіже повітря, я скоро повернуся.
Дівчина проходила між натовпом старшокурсників, що запалювали під нову пісню. Касс пройшла біля стіни повз Фреда й Анджеліни, які так хвацько танцювали, що інші пари кидалися від них, боячись за своє життя.
Надворі було дуже свіжо, весь двір був прикрашений квітучими кущами, фонтанами, падав лапатий сніг. Дівчина дивилася на пари, які пробігали повз, щоб їх не помітили вчителі.
– Не холодно? – Позаду хтось підійшов і Блек злякалася.
Це був Фред Візлі, його щоки ще палали від танців.
– Ні, хочу освіжитись.
– Як твій вечір?
– Не погано, правда ці туфлі, я більше не можу на них танцювати.
– Перевзуйся, хочеш я їх трохи поправлю, крапельку магії і це будуть чудові кеди.
– Я б з радістю, але не можу так підставити Діґорі, треба виглядати добре.
– Як знаєш, – хлопець обернувся вже прямуючи до замку. – Слухай, скажи мені, якби я запросив тебе на бал, ти б пішла зі мною?
– Що?
Хлопець знову підійшов до дівчини.
– Ти пішла б зі мною на бал, якби я тебе теж покликав?
– Так.
– Що ти сказала?
– Так, я б пішла на бал із тобою.
– А Седрик?
– Я сподівалася, що ти мене запросиш, але коли ти покликав Джонсон, у мене не було іншого вибору. – Дівчина дивилася на Фреда чекаючи якоїсь реакції, але хлопець ніби поринув у свої думки.
Минуло кілька секунд, коли до хлопця повернувся дар мови.
– Ти стій тут, нікуди не йди, а я зараз, – він попрямував у бік замку, – прошу, тільки не йди нікуди!
Кассіопея стояла на вулиці, не знаючи чого вона чекає, а в замку десь її чекає Діґорі.
Минуло хвилин п’ятнадцять з моменту, коли пішов Візлі, дівчина вже наклала чари, на себе зігріваючі чари. Раптом її туфлі на ногах стали кедами, вона розвернулась і побачила Фреда, який, посміхаючись, ховав паличку і прямував до неї.
– Касіопея Блек, ти підеш зі мною на бал і проведеш зі мною залишок цього вечора?
– Я звичайно розумію, що можлива ти десь потрапив на закляття забуття і в тебе відбило пам’ять, але ми зараз на святковому балу, і в тебе, і в мене вже є пара.
– Яка ж ти жартівниця, – хлопець усміхнувся. – Не хвилюйся, я все вирішив, підемо зі мною, там зараз будуть співати твою улюблену пісню.
Дівчина невпевнено прямувала за Візлі у бік Великої зали. Що він там вирішив, як відреагує на це Діґорі.
У залі Ґрифіндорка побачила Анджеліну, яка танцювала разом із Діґорі та іншими чемпіонами.
– Як ти це зробив?
– Я все пояснив Седрику, він був не проти помінятися парами, а Анджеліна тільки рада потанцювати з чемпіоном.
Фред узяв дівчину за руку і повів у натовп учнів танцювати, вечір проходив просто чудово. Пара просто безупинно танцювала. Опівночі «Ведуні» дограли останню свою пісню. Бал скінчився, і всі пішли до холу. Касс з Фредом тримаючись міцно за руки йшли у бік вітальні Ґрифіндора, коли Кассіопею гукнув Седрик.
– Касс, стривай!
Він показав, що хоче поговорити з нею без Фреда.
– Пробач мені за це Седрику, мені так шкода.
– Не хвилюйся, я ж і так все бачив. Він потрібний тобі.
– Мені здається, що я люблю його.
– Я це бачу. І повір він тебе теж, так сміливо виправдовувався. – хлопець засміявся. – Та й знаєш, все пройшло чудово, я не помічав яка Джонсон весела, на квідичі це зовсім інша дівчина.
– Ну, це просто чудово.
– Добре, що все вирішилося, браслет все одно залиш, він так тобі йде. На добраніч Кассіопея. – Хлопець пішов разом із однокурсниками.
– Ну, можемо йти.
– Стривай, я хочу дещо спитати, – Фред зупинився біля сходів.
– А це не зачекає завтра чи бодай вітальні?
– Ні, навіщо це робити десь, якщо я хочу це зробити негайно.
– Щось ти раніше такий рішучий не був.
– Гей! Ти зараз усе зіпсуєш! – Хлопець у якого посмішка не сходила з лиця, почав дивитися на Кассіопею поглядом, ніби від його слів залежить життя.
– Ти будеш моєю дівчиною Кассіопея Блек? І чи погодишся ти і вночі, і вдень досліджувати таємниці цього замку разом?
Кассіопея трохи засміялася, але одразу дала зрозуміти, що це для неї серйозно.
– Я згідна, Фредерік Візлі! Якщо ви будете носити мою мітлу на тренування по квідичу і книги з бібліотеки.
– Ну, на це я можу погодитися.
Пара засміялася. І Фред потягся до Касс.
– Міс Блек! Містер Візлі! Кому сказали, бал закінчений усім повернутися у вітальні! Вже всі пішли, тільки ви тут тиняєтесь. – Професор Макґонеґел йшла  вестибюля. – У вас хвилина, щоб я вас не бачила, бо з кожного зніму по 20 балів.
Учні Ґрифіндора відразу зрозуміли, що вона не жартує, і через хвилину вони вже добігали до портрета Гладкої пані.
– Світляки!
Портрет відкрився і дівчина з хлопцем увійшли до себе у вітальню.