Вода та олія – 15 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

– Ну привіт, Вай давно не бачились, – усміхнулась Сара Фортуна, вийшовши до неї, коли та прибула на місце зустрічі неподалік від мосту. – Чула, у вас там видався веселенький прийомчик. Зокрема, особисто тебе деякі вельмишановні пани змусили трохи понервувати.

– Нічого, я замовлю для них в Таліса гекстековий станок для закатування губи, – пирхнула енфорсерка, схрестивши руки на грудях.

– Шкода, що я особисто цього не бачила. Уявляю, яким епічним було це шоу із «заручинами на дві хвилини», – загиготіла капітанка «Сирени». – Та й результат був несподіваний. Коли чесно, якби тієї миті робили ставки, я б програла, вирішивши, що вона не наважиться отак взяти та одразу, прямим текстом послати всіх до біса.

– Її мати та той посол теж так подумали. Тому, власне, обломились та пішли на дуже пізнавальну екскурсію до сраки.

– І як там зараз твоя грізна шерифка?

– Так само солоденька для поганих копів, – засміялась енфорсерка, спершись на стіну старої будівлі. – То ти з’ясувала, навіщо насправді був увесь той напад?

– Дещо мені справді вдалося дізнатись, – кивнула мисливиця за головами. – Поки Джінкс розважалася на вашому прийомі, Гангпланк зі своїми людьми здійснив у Зауні напад на «Останню краплину» та спробував взяти Севіку: бажано живою, але згодилося б і мертвою. А головне, вони добряче замели сліди, аби енфорсери, зайняті тієї ночі через напад, не дізналися про цей маленький інцидент. От тільки дещо пішло в них не за планом.

– Що ж саме? Крім того, що ти про це рознюхала і зараз говориш мені.

– Те, що Севіка вижила та втекла від них, – усміхнулась Міз Фортуна. – Тож Джінкс дуже незадоволена… хоча точніше буде сказати: «психує, як ненормальна… якою вона і є».

– І той твій грізний Гангпланк це терпить?

– Принаймні зараз, поки вона йому потрібна, – зітхнула капітанка. – Але знаєш, Джінкс грає з вогнем, пішовши на цю угодну.

– Та невже? Вона-то?

– Вже повір мені. Я знаю, на що здатен цей вилупок, – сумно зіхтнула жінка. Та вказавши на свої пістолети, продовжила: – Кому-кому, а мені відомо, що може статися з тими, від кого Гангпланк заважає, аби той розробив йому зброю.

– Тобто…

– Ці пістолети колись зробила моя мати на його замовлення, – кивнула мисливиця за головами. – Ебігейл Фортуна була легендарною зброяркою. Довгі роки я жила разом з нею на маленькому острові, де знаходилась її майстерня, та допомагала їй з роботою. Аж доки одного дня до неї не завалився розбійник Гангпланк, який вимагав, аби мати зробила для нього пару унікальних пістолетів. Коли ж повернувся за рік, аби замісто того, щоб заплатити за замовлення, забрати пістолети силоміць… мати побачила, що він перетворився на справжнісіньке чудовисько, та відмовилась віддавати їх. Тоді він застрелив її з них, а потім вистрілив у мене та батька, підпалив майстерню та розбив пістолети, аби знищити разом з матір’ю також і її насліддя. От тільки йому не пощастило: я вижила. Втекла, заховалась, та прихопила з собою розбиті пістолети, які пізніше відновила. І почала свій шлях до помсти цьому виродкові. Врешті я принизила його та скинула з кримінального престолу, але, як ти вже знаєш, він вижив і не здається. Зараз та, в кому він бачить свій новий інструмент, це твоя божевільна сестра. І я, коли чесно, не думаю, що Гангпланк аж надто зацікавлений виконувати свою частину угоди та знищувати Севіку. Гадаю, той напад на «Останню краплину» він здійснив, лише аби просто замилити їй очі. Переконати в тому, що справді грає на її боці, ба більше – зроби вона йому бажану зброю, він використає її, аби вже точно притиснути ненависну їй Севіку.

– В такому разі я навіть здогадуюсь, чому в його плані не є обов’язковим пунктом заволодіти ще одним гекстек-кристалом, – насупила брови Вай. – Він збирається…

– Вбити Джінкс та взяти кристал, що належить їй, собі. Просто поставить його у власну пушку – таку, яку вона створить як ідеальну зброю спеціально для нього.