Бажання

Стоячи в примірочній дорогого бутіка,я проклинав цей день і себе за свої “криві” руки.Ну і що мене заставило взяти Сашин ноутбук?Краще б своїм скористувався.Але ні ж,мені захотілось дізнатися секретні данні Хорма і його хакірські примочки.Тому що він весь з себе такий крутий перець.

-Ти ще довго будеш займатися мозгоїдством?

Я чортихнувся, поправляючи тонку смужку яскраво-рожевих стрінгів.
-Садист рогатий-,сказав я собі під ніс, поправляючи свій член.Було дуже не зручно в цих недотрусах.
-Я все чую,-спокійним тоном сказав Хром.
Чує він.
"Збоченець!"-прокричав я в думках,дивлячись на себе в дзеркало і заливаючись рум'янцем до кінчиків вух.
У відображенні стояв майже голий, скуйовджений хлопець з панікою в очах і в тупих стрінгах!
Я закусив губу, стримуючись щосили, щоб не завивати від обурення.
-Ян?
-Що?
-Виходь давай.
По голосу було зрозуміло, що Хорм сміється, бавлячись ситуацією. Так, він ж не винен, що я пролив чай на його новенький ноут. Тим більше, що я сам запропонував загладити вину, виконавши будь-яке бажання. Будь-яке. Ага.
Саші ідея сподобалася (ще б ні!), хоча потиличник я все одно відхопив, а після чергової лекції, мовляв, їдять на кухні, а якщо хочеться щось подивитися, можна транслювати фільм на екран плазми, демон запропонував на вибір два варіанти: або відсмоктування на центральній площі нашого міста, де купа туристів, або примірка білизни в дорогому магазині.
Звичайно у мене були підозри,що у Хорма з фантазією все добре,але щоб настільки!..
Мій вибір упав на, як я думав, найменше зло - примірку. Що тут складного? Що може йти не так? Ха! Наївний дурень. З Хорм все може бути не так.
-Блять!
-Я-ян,-протягнув він з єхидцем.-Мені довго чекати?
-Та виходжу я! 
"Як говориться,спокійно,тільки спокійно.Краще вже це,а не.."
Розтріпав своє неслухняне волосся, зітхнув і одним ривком відсунув щільну тканину штори, яка приховувала мене від сторонніх очей. Тільки ось представши перед Сашком у всій красі, я розгубив останні крихітки душевних сил і ще більше зніяковів під уважним поглядом коханця.
-Симпатично,-протягнув він,стоячи на відстані протягнутої руки.А в очах-чорти танцюють.
Сглотнувши в'язку слюну,подумав"Я взагалі живим звідси вийду?"
Хорм розтягнув губи в загадковій посмішці.
Хто б узяв його здатність читати думки!
Увагу відвів влетівший як ураган консультант, працюючий з нами(точніше з Хормом,тому що я тут як мебелі,ага).
-Вот ще одна модель.Недавно нам привезли.Одні з кращих!
І цей говнюк з палаючими очами протянув Хорму чергове творіня йобнутої фантазії психа-дизайнера-полупрозора тканина, блискучі стрази і білизна, трясця його матері,кружево. Я застогнав,з жахом хапаючи за темно-коричневу шторку примірочної.
— Гарно, — резюмував Сашко, зводячи на мене задумливий погляд, — але чогось не вистачає.
-Навіть не думай,-прохрипів я йому у відповідь.
Хотілося все кинути і послати демона з його йобнутою фантазією кудись подалі; шпурнути в нього ці чортові стрінги, щоб сам поміряв і зрозумів, як це носити таку... погань! Але я розумів - нікуди не подінуся. Скаже міряти, доведеться міряти, інакше буде інше бажання, а там краще пустити собі кулю в лоб.
А це все розумів і Хорм. Розумів і грав на моїх нервах, як скрипаль на скрипці.
Проковтнувши, обернувся до хлопця. У когось у цьому магазині має бути совість!
- Михайле, давайте зупинимося на цьому. — Я вказав на рожеве неподобство, намагаючись надати обличчю максимально задоволеного виразу. "Ах, який щасливий, ах, як радий! У мене є труси!.." 
- Вам сподобалось? Добре, але приміряйте і ці. Вони ще кращі, запевняю вас!
"Не треба мене запевняти! Вірю на слово!"— хотілося закричати, але мене перебив Сашко, потираючи своє гладке підборіддя. 
- Ян, ти знаєш, у тебе дуже гарні ноги.
Він раптом багатозначно оскалився, демонструючи голлівудську усмішку і трохи довгі ікла. Золотисті очі стали яскравішими. Не на добро це.
"Ноги? Причому тут ноги? " 
На жаль, я виявився тугодумом, а у консультанта міркування працювало безумовно краще. Я тільки-но встиг почути його: "Зараз принесу!", і хлопець зник. 
Боже,дай мені сил.
-Переодягнись. Рожеві, звичайно, милі,але тобі цей колір не личить.
Яке нах "личить"?
Мені в руки буквально впхнули повітряне неподобство, як би не відхрещувався. На
дотик приємно, але міряти не буду!
-Може не треба, Саш, - голос звучав до противного благаюче. - Я все зрозумів.
Більше твій ноут не братиму.
- Чи тільки ноут, - Хорм вигнув червону брову.
А щоб тебе.
Покаянно схиливши голову, я продовжив:
— Взагалі не братиму твої речі. Клянусь! Тільки давай підемо звідси. Будь ласка.
Демон підійшов до мене ближче, торкнувся щоки, обвів контур мого обличчя, лінію підборіддя. Задумливо. Повільно.
Я рвано зітхнув, піддаючись хвилинній ласці. Серце забилося під ребрами найчастіше від близькості сильного, гарного чоловіка. Бажаного.
Мого.
Хорм нахилився, і я відчув легкий аромат дорогого одеколону, що зводить мене з розуму.
- Радий, що ти це розумієш, - прошепотів він мені в губи, і відразу відсторонився. На його губах красувалася посмішка, що обеззброює. — А тепер одягай це й швидше. Не відчувай мого терпіння.
-Блять,Саш!
Вийшовши вперед, я схопив Хорма трохи вище ліктя, привертаючи до себе увагу. Килими в магазинах – це, звичайно, не вигідно, але дуже приємно – ступні не морозить. Помітив це десь на периферії. У голові був хаос із думок.
-Чи хочеш виконати інше бажання?
Ледве відкривши рота, щоб висловити йому все наболіле, відразу заткнувся, повільно закипаючи. Знає ж, що на друге бажання не погоджуся. Не зможу!
Відпустивши його руку, я зчепив зуби.
- Іди, - Хорм підштовхнув мене до примірювальної, шльопнувши наостанок по жопі.
"Твою ж...", — рикнув я на нього, закриваючись рятівною завісою. У відповідь почув його сміх і сонечко. 
"Збоченець."
Відпустивши його руку, я зчепив зуби.
- Іди, - Хорм підштовхнув мене до примірювальної, шльопнувши наостанок по жопі.
Я покрутив у руках напівпрозору і легку, як павутиння, конструкцію з великими блискітками. І як? І куди? 
Коли розгорнув чергові недотруси себе «задом», то побачив білий атласний бант.
Ну піздец,друзі. 
- Ось! Такі підійдуть? — до магазину повернувся консультант, і його веселий голос мене насторожив, як і задоволений хмик Сашка. - О, і ще ось це захопив. Ну, раптом вам сподобається.
"Що ще може сподобатися?!"
Через шторку мені протягли ще щось із розряду «повітряне» з купою мотузок, мережива і, здається, із застібками. 
— Ян, це теж одягни.
Коли ж я зміг зрозуміти, що до чого, то впав у ступор на кілька хвилин. Від хвилювання похололи руки. 
"Жіночі панчохи! Це вже жодного разу не смішно!”
- Вам все підійшло? 
Не одягну...
- Ян?
Ні ні ні! Ніколи!
- Може вам допомогти?
У мене з горла вирвався нервовий смішок.
“Допомогти? Ага, прибийте мене!”
- Ян, не ламай комедію. Це лише одяг.
“У якому, блять, місці?!”
— Ян, — Хорм рикнув, відсуваючи фіранку, чим привів мене до тями і налякав консультанта. - Одягай. Живо. Інакше все це робитимеш тут.
Потім обернувся до Михайла.
— Молодий чоловік, допоможіть йому вдягнутися. Я втомився чекати.
“Сука!”
- Я сам. Обійдусь без допомоги.
І поспіхом засунув назад нещасну штору. Вдихнув. Видихнув. Ще б помолився, але атеїст.
"До біса!"
Швидко стягнув із себе рожеве неподобство, надів напівпрозоре — і що? Ті ж яйця, лише вид у профіль. До речі, про мої дорогоцінні яйця: у рожевих було куди менш комфортно.
Я хмикнув, знову глянувши у велике дзеркало.
На мені красувалися майже невагомі білі стрінги, а через велику кількість страз ще й сяючі. Повернувся задом – бант на місці. М-да... Відчуття було таке, ніби я ще голіший, ніж навіть коли насправді голий! 
- Ти довго? Може, хай тобі Михайло допоможе?
- Ні.
“Іди ти разом із Михайлом до біса!”
Я нахилився, витягаючи ще одну деталь мого покарання, і відразу відчув, як тонка нитка трусів врізалася мені в дупу.
"Терпи, Ян, ти мужик!"
Чулки були красивими, мереживними та такими ж невагомими, як нові стрінги. Зізнаюся, незважаючи на жах, усе це буде на мені! - Комплект білизни виявився дуже красивим. З естетичного погляду, блять. Гарним, коли лежить або висить десь, або одягнений на якійсь сексапільній дамочці, але не на мені.
Одягав я чулки повільно, відчуваючи легкий холодок від приємної тканини і боячись порвати дорогу річ. Коли натягнув їх до середини стегна, відчув, як вони щільно обхоплюють ногу. Це було дуже незвично і дивно. Верхня частина панчохи виявилася з таким же бантом, як і той, що красувався у мене на жопі - білий, з камінчиком по центру.
"Спокійно,Ян,ти впораєшся."
Коли я дістав останню деталь із комплекту, запропонованого консультантом магазину, то завмер у подиві. Покрутив і так, і так, питаючи: «Що це?» І не знайшовши відповіді, вийшов із примірювальної тримаючи в руках чергові мережива-мотузочки.
— Загалом, я все тільки не зрозумів, що це таке.
Михаїла поблизу не спостерігалося, що додало мені трохи впевненості.
Тільки Хорм якось дивно замовк, обпалюючи поглядом.
— Щось не так?
Він не відповів, повільно рушивши до мене, взяв із рук незрозумілу річ і прошепотів на вухо:
- Повернись.
Від його низького голосу по спині пробігли мурашки. Я поволі розвернувся, відчуваючи дивне хвилювання. Швидко глянув у дзеркало, уважно стежачи за Хормом, який опустився навпочіпки, швидко торкнувшись моїх щиколоток.
— Підніми ногу. Тепер другу.
Я підкорявся беззаперечно, забуваючи дихати. Пара спритних рухів, і мереживне щось зайняло своє місце на моїй талії.
- Останній штрих.
Хорм швидко поцілував мене в підколінну ямку, заліплюючи застібки на мереживі чулки, і одним зливним рухом піднявся, ривком притягаючи до себе. У мене перехопило подих, коли його руки огладили боки та талію, а губи залишили розсип швидких поцілунків на плечах.
— Це називається пояс для чулок, сонечко, — прошепотів він мені на вухо. - І на тобі він виглядає так сексуально.
У голосі чулося порикування, а на шкірі я відчував гостроту його іклів. Очі заплющились самі собою. Відкидаючи голову йому на плече, я танув від того, як жадібно нишпорять його руки по моєму тілу. Від болючого укусу в шию здригнувся, але очі не розплющив.
— Мій добрий, мій... — шепотів Саша, власне зминаючи мої сідниці та на контрасті ніжно зализуючи укус. Я тихо застогнав, коли Хорм відсунув убік тонку смужку стрінг та пальцем масажував вхід. Дражнячи, але не проникаючи.
Внизу живота туго закручувалась пружина задоволення, а кінчики пальців тремтіли від передчуття. Зробивши крок назад, я ще тісніше притулився до демона, відчуваючи його стояк, що налився. М-м...
- Відкрий очі. — Я не зміг не слухатися, мене вело від його голосу, від його гарячих рук, від жару його ласки. - Дивись на себе. Дивись, який ти.
Панчохи з бантом і білий мереживний пояс на моїй бліді шкіри. Контраст мене напівголий і повністю одягнений Хорма.
І я дивився, дістаючи свій член і кусаючи губи.
- Ти такий смачний. Дивись на себе,— з придихом шепотів мені демон.
І я дивився, задаючи одразу жвавий темп, підстати його пальцям. На моїх щоках красувався рум'янець, а погляд був попливли.
- Дивись на себе!
У його голосі я чув наказ. Руки Саши нишпорили по тілу, а губи залишали на мені яскраво-малинові засоси. Він смикнув мене за пояс, притягаючи ближче до себе.
Він шепотів мені на вухо: дивись, дивись.
Він трахав мене двома пальцями, додаючи третій, а потім четвертий. Розтягував мій анус на межі болю та задоволення. Мої груди ходили ходуном, я рвано хапав повітря, але не міг надихатися. Яйця нили, підтискалися, член пульсував.
“Ще. Ще!”
Пара швидких рухів, і я вилився собі в руку. Ноги тремтіли, і, якби не руки Хорма, я б точно впав.
Прибуваючи в ейфорії після оргазму, я почув тваринний рик. І здригнувся, коли мою шию обпалив гострий біль — Хорм занурив у моє тіло ікла.
***
Вкрикнувши, я підскочив на ліжку, важко дихаючи. Серце стукотіло об ребра, віддаючись набатом у вухах. У спальні було темно, фіранки зашторені. Я потягнувся до тумбочки, взяв стільниковий — дві години ночі.
Блять...
Тряхнув головою, назад падаючи на подушку. Потер обличчя руками, зганяючи рештки сну, що лякає своєю реалістичністю.
Я відчув, що труси - вологі, і ще раз лаявся, але вже в голос.
Насниться ж таке.
— Що тобі там наснилося?