Ганнусі

Я готова закластись, ти їси людей.

Ти викрадаєш незайманих дівчат.

Ти зваблюєш їх красою блакитних очей

І маниш на свій диявóльський вівтар.

Спочатку ти ними граєшся, у любов.

А потім тобі набридне, ти зголоднієш.

Ти переріжеш їм горло та пустиш кров.

Ти спочатку цього навіть не зрозумієш.

Ти насолоджуєшся їхніми воплями,

Ти зливаєш їх кров у банки й пляшки‘.

Ти ріжеш їх безжалісно, зі збоченнями.

Ти ніжно фасуєш їхні тельбухи й кишки.

Ти їстимеш їх тендітні тіла з насолодою,

Запиватимеш їхнею ж кров‘ю.

А їх очі з банки дивитимуться на тебе.

А вони називатимуть це любв‘ю.