Третій розділ

Скарамуш полегшено зітхнув. Нарешті. Лишилось винести останній пакет сміття, і можна буде відпочити до наступного місяця. Скільки це зайняло часу? Хлопець витяг телефон щоб подивитися. Неочікувано, на екрані блокування висвітилася купа повідомлень про пропущені виклики. Номер невідомий. Хто це може бути?

****

Мона починала дратуватися. Як можна так довго не відповідати на дзвінки?! Вона розлючено стукнула по дивану кулаком і відкинулась на спинку. Три години вона намагається додзвонитися до цього… добре, не можна погано говорити про інших.

Минуло ще півгодини. Чи й більше. Нарешті, телефон у кишені завібрував. Зрадівши, дівчина поспішила взяти трубку. На іншому кінці заговорили.

— Хто це? — похмуро пролунав голос хлопця. Мона враз розгубила всю свою впевненість. Що говорити? Їй рідко доводилося говорити з малознайомими людьми по телефону, а надто вже з хлопцями.
— Це Мона. — на більше вона не спромоглася.
— Навіщо стільки разів дзвонити? Я був зайнятий. І звідки в тебе мій номер? — голос хлопця прозвучав ще похмуріше, ніж минулого разу.
Мона остаточно розгубилася. Звісно. Навіщо вона стільки дзвонила? Це ж неввічливо. Що він про неї подумає…
— Я… Ну, подивилася в класному журналі… — дівчина вирішила уникнути незручного питання, сподіваючись, що співрозмовник забуде.
— Ясно. То чого дзвонила? — Мона полегшено зітхнула. Вона більше не припуститься такої помилки, ні, нізащо.
— Щодо того проєкту. Котрий з економіки. Коли ми збираємося почати працювати над ним? — вона відчула себе впевненіше, коли розмова дійшла до теми.
— А скільки в нас на нього часу?
— Майже місяць. Але й об’єм роботи великий.
— Добре. Пропоную починати на цьому тижні. — Мона злегка посміхнулась. На щастя, її сусід виявився не з тих, хто відкладає справи на останній день.
— Домовимося завтра в школі?
— Нехай. До завтра. — Скарамуш поклав трубку.
— До завтра… — промовила в пустоту дівчина. Цьому парубку теж не завадило б повчитися ввічливості.

****

Скарамуш з полегшенням поклав трубку. Йому все ще треба було винести останній пакет сміття.
На дворі все ще було нестерпно сонячно.
Біля дитячого майданчика, дівчинка років семи годувала горобців. Наближення похмурого хлопця перелякало пташок, і ті розлетілися навсібіч.
Однак, одна з пташок непритомна впала на землю.