Розділ

– І що ми збираємося робити з цією нечистю? – запитав юнак, торкаючись сухою палкою чорне тіло, що нерухомо лежало на землі, ніби намагаючись пробудити його.

Люди встали кружка́ й дивилися на монстра, обговорюючи, що робити далі. Було багато варіантів: відійти якомога далі від гріха; покликати священика; добити погань, щоб впевнитися, що точно не жива.

–Спалити! – прошипіла крізь зуби та сама жінка, що недавно оплакувала свого чоловіка, привертаючи увагу інших – ось і джерело всіх бід: спочатку неврожай, потім тварини пропадають, а тепер вбивства людей! Це точно якийсь із покидьків тої відьми, що недавно тут була. Хай повторить долю своєї господарки!

Вдову намагалися заспокоїти інші жінки, а деякі чоловіки – закрити їй рота, бо слово тій не давали. Але для людей ці слова не пролунали мимо вух і розпочався гамір, що закінчився наміром на дії.

***

Едвард прокинувся від поколювань у спині. Хтось волочив його по, немов спеціально, засипаній камінням землі, проткнувши металевими вилами брудний одяг. Навколо було ще більше людей ніж раніше, але залишилися вони так само наляканими. А старі і високі дерева замінилися одноповерховими будиночками, що натовп заступив собою. Десь далі – кінне іржання та тупіт копит, схоже, Янтарку й досі намагаються утихомирити. Невже це вона всіх підняла на ноги?

«Я ще досі живий? А куди вони мене тягнуть? Навіщо я їм?» – спантеличено промайнуло в думках дослідника, але дій ніяких не прийняв. Ну, а що потрібно було робити? Тікати? Тут навіть найменший рух подасть знак на вистріл у голову.

Небагато монстру дали часу для дум і в секунду кинули того на купу дров та соломи, де в самому центрів височів довгий стовп. Удар був настільки сильний, що в місці шиї почувся хруст, а в очах розлилися чорні спотворені фігури.

«Йолопе, і де я тепер новий скелет знайду!?» – огризнувся в думках Едварда, зціпивши зуби. Все-таки не варто було зараз показувати зуби – не ти ж тут у хорошому світлі. Не встиг він доторкнутися до проблемного місця, як його схопили двоє чоловіки й туго прив’язують до стовпа ланцюгами. У відповідь монстра охопив скажений страх, біля його занадто близько представники невідомого виду та у цілому було страшно, що ж з ним будуть робити далі, і він став вириватися. На це моментально відреагували оточуючі: натовп навколо тривожно переглядався, а ті, що поближче прийняли більш радикальні рішення – колоти вилами нечисть, щоб утихомирилася. Протикали нелюди до самих кісток, але й деколи умудрялися наскрізь. Нереально було втримати крики в собі й він здався. Це, напевно, був найгучніший вереск, що чуло село.

Густий дим здіймався над колотими дровами й пролітав площею. Проколювати замучене тіло перестали, гидячись чорними цівками на інструментах. Але на цьому ніхто закінчувати не хотів: навколо чути крики і прокльони в сторону «чорта». Полум’я обпікало ноги й піднімалися все вище і вище по тілу, а це тільки додало стимулу рвати горлянку. Обм’якла плоть покрилася бульбашками, що зразу лопалися, ніби тіло закипало, як та вода. Гаряча рідина стікала по білому скелету, а крики дедалі притихали, доки зовсім не розчинилися в полум’яних язиках.