Крила підносять до небес
Ясна ніч, і небо немов коштовний купол. Шепіт степів. Самотні кроки майе і її погляд у далечінь. Її рука задумливо торкається колосся. Біле плаття розлітається. Щось незбагненне у повітрі, навіть космічне. Раптовий розчерк синіх крил нічного птаха. Побачивши його, Ілмаре згадує. Ще не завершена праця, риси Арди мінливі. Вільні стихії, що вражають і захоплюють дух. […]