Точка неповерненням

—Автори шипперських відео праві,— раптово перервавши тишу спокійним голосом заявив Костя ,і повернув  свій наляканий  погляд на Валіка, який сидів поруч. Вони вдвох сиділи поряд на дивані і займалися своїми справами, іноді здригались від неочікуваної роботи лимонного освіжувача повітря.

І не треба було пояснювати про які саме відео йшла мова, і в чому були праві ті автори:все було зрозуміло одразу. Але вони це знали вже давно: ці захопливі погляди,  ніжні, мимолітні доторки, які неможливо було пояснити необачністю чи необхідністю, а лише бажанням. Вони знали, але боялися зізнатися собі в тому, що це вже давно не просто дружні почуття, а кохання.

— Будь ласка, не продовжуй, — Валік підвів голову, та серйозний, але водночас сумний погляд зловив очі Костянтина  та не відпускав їх,— ти ж усвідомлюєш, що нічим хорошим це закінчитися не може, і, якщо ми далі заглиблюватимемося в цю тему, ми не зможемо повернутися до нормального життя.

З хвилину вони просто гіпнотизували один одного, дивлячись одне одному в очі, ніби намагаючись влізти у мозок та прочитати думки. Пасмо волосся спало на обличчя кості і Валік ніжно заклав його йому за вухо, і це стало останньою краплею.

Раптом Валентин відчув холод по спині та тиск спереду. Вагою свого тіла Кості різко притиснув Валентина до стіни та теплі  губи плавно і з острахом доторкнулися до його вуст, і Валік відчув, що не зможе сказати ні. Цей поцілунок відчувався наче першим у житті, такий несміливий та незграбний, але йому це подобалось і він не чинив супротив й не намагався його поглибити. Від хвилювання серце  в обох калатало з неймовірною швидкістю, і приємне лоскотання стисло  груди зсередини. Дихання збилося,  а поцілунок ставав все сміливішим та глибшим. Валік відчував як Костіна борода колола йому обличчя, але не зважав на це, бо кількість приємних відчуттів  значно переважала. Валік все  ще був притиснутий до стіни, а його запʼястя зверху на головою стискала Костіна  рука. Він був сильнішим за Костянтина , і міг легко вирватися, але йому неначе подобалося ця настирливість і домінування.

Звук приземлення ґудзиків сорочки, яка була розірвана під впливом пристрасті на декілька хвиль відволік чоловіків  від приємних відчуттів, і це надало можливість Валік перехопити ініціативу і штовхнути Костю на ліжко. В різні сторони кімнати почали летіти штани, шкарпетки, спідня білизна. Це близькість означає, що  вони готові оголити  один для одного не тільки їх тіла,а ще й душі, що вони нарешті визнали почуття одне до одного.

У кімнаті дедалі гучніше почали лунати стогони, збуджене гарчання, нестримні вульгарності. Вони лагідно шепотіли одне одному на вухо непристойності, що лише розпалювали бажання. Скрип ліжка злився з ритмічними ударами тіл, а на спинах, грудях і шиї обох партнерів лишалося все менше й менше вільних від укусів і засмоків місць. Вони стискали долоні одне одного, ковтали ротом повітря, закидали голову від задоволення, не соромилися непристойних звуків. Губи боліли від пристрасних поцілунків. Тіла зливалися в одне ціле. Вони мліли від обіймів,  здригалися від доторків, шаленіли одне від одного, шкарябали, кусали, гладили одне одного. В той момент вони давали волю усім своїм фантазіям, і не стримували себе. Цей вир емоцій, доторків, стискань, ударів,  стогонів продовжується допоки вони вдвох зовсім знесилені задоволено падають на ліжко.

З хвилину вони переводили подих і ще довго-довго обіймалися, тісно притуляючись одне до одного й намагаючись розтягнути це задоволення якомога на довше. Тиша охопила кімнату, і вони прислухалися до серцебиття одне одного.

І раптом Костя  підвівся, зібрав свої речі, вдягнувся і рушив у сторону виходу.

Відкриваючи двері, він упіймав поглядом очі Валіка, і довго його не відпускав. Гаряча сльоза зволожила його обличчя і впала на землю. Спускаючись до першого поверху він вже видалив усі згадки про існування Валіка в його житті : номер телефон, акаунти соцмереж, фото. Лише одна їх спільна світлина лишилася недоторканою. Він так і не спромігся її позбутися. Він не плакав, не був розлюченим, він відчував полегшення і сум, сум через те, що дав волю емоціям, хоча знав, що це точка неповернення.  У 21 ст нікого не здивує одностатева пара, але в них були свої родини, і вони не хотіли їх руйнувати. Можливо, якби вони були трохи сміливішими раніше, ця історія мала б щасливий кінець.

Але життя  вже було розділено на до та після. З того моменту вони більше не бачилися, окрім того одного єдиного разу, коли вони випадково зловили погляд одне одного ненароком на вулиці. І їх накрив вир спогадів, а в грудях розквіт нестерпний біль. Вони втратили відлік часу й просто дивилися одне на одного допоки їх друзі чи люди поруч не поцікавилися чи все у них добре. Вони оговталися від цієї хвилі почуттів.

— Ні,—скажуть вони,— все добре. Просто колись я обрав секунду горіти, а не все життя тліти.