Гаррі Поттер і пральна кімната
Це міні без розділів, маленька кумедна замальовка.
_________________
Гаррі ніколи не підозрював, що потрапить у справжню таємну кімнату Гоґвортсу — до того моменту, поки не переплутав двері після вечора відбуття покарань у кабінеті зілля та настійок. Він обійшов увесь замок у заборонений час з пляшкою прального порошку в руках.
— Ця мантія мала пахнути зіллям від печії, а тепер вона пахне, як Північне море після бунту русалок, — бурмотів Гаррі, тримаючи мантію Снейпа, яку випадково (справді) запачкав жаб’ячим слизом. — Якщо Снейп це побачить, я прокинуся слимаком у банці…
Він відкрив перші-ліпші двері в підвалі, гадаючи, що це комора з миючими засобами. Але опинився… у вологому просторі, де на кожній стіні мерехтіли написи:
“Гідність — у чистоті!”
“Мантія чиста — репутація блискуча!”
“Не кидай труси з мантіями — це порушення етикету!”
“Закляття — це добре, але пральний цикл — краще!”
“Хто не сортує білизну, той не вартий чарівної палички!”
“Не звалюй усе на домовиків — вони вже страйкували в 1884!”
“Слизерин блищить не лише амбіціями, а й чистотою!”
“Бруд на мантії — пляма на родоводі!”
“Використовуй Лавасо з розумом — і без вибухів!”
“Слизерин — не брудний племінник!”
— Ти куди прийшов? — почувся голос.
Гаррі озирнувся — перед ним стояв Драко Малфой з кошиком білизни. У руках — елітний кондиціонер для чорних мантій.
— Це… ти переш? — запитав Гаррі, намагаючись не засміятись.
— А що, ти думав, наші мантії самі сяють, Поттер? Ми не дикі, як у Ґрифіндорі, — насупився Драко.
З-за шафи визирнула Пансі Паркінсон із пляшкою “Відбілюючого зілля з едельвейсом”.
— Хто залишив шкарпетки-кракени в барабані?! Вони знову зжували мою білизну!
— Це не я, — відразу сказав Невілл, який теж чомусь тут був, тримаючи мантію, яка тепер мала три рукави.
В цей момент двері грюкнули, й з’явився Снейп, понюхав повітря та скривився:
— Гаррі Поттер… Пральна кімната Слизерину — серце факультетської гордості. А ти її опоганив дешевим порошком з Маґлмаркету?
— Він з ароматом… Драконячого лимона, — тихо виправдався Гаррі.
Снейп тільки зітхнув, взяв з рук Поттера свою мантію, кинув її в машинку і прошепотів:
— Лавасо!
Машинка загуркотіла.
— І щоб я вас тут усіх через годину не бачив. Окрім тебе, Поттер. Ти залишишся й навчишся правильно прати мантії. Без бульбашок.
Кінець.
Мораль: навіть у Гоґвортсі хтось має прати, і це точно не домовики.
