Вечір в Сіетлі

Знову дощ. Лише пару тижнів Сіетл тішив містян сонячною погодою. Але тепер їм знову доводилося терпіти зливи, здавалося ніби річний запас дощів вирішили витратити саме тепер.

Харуто й не очікувала клієнтів у таку погоду, та вдома їй було просто нудно. Навіть постійних гостей кав’ярні сьогодні не було. Зате у неї з’явилося трохи часу. Дівчина давно обіцяла постійній клієнтці прочитати її чернетку. Вона любила цю жінку, чесно. Були часи, коли заклад тримався лише на потрійному еспрессо цієї чарівної піксі-редакторки. Гортаючи на старенькому телефоні файл з книгою, вона задумалася. Харуто обожнювала своїх постійних клієнтів. Чесно, ці люди, хоча так називати їх було б не зовсім етично, просто неймовірні. Слухаючи їхні історії з життя, бариста відчувала величезний прилив сил й любові до живого. З такими нелюдьми вона не боялася навіть деякий час працювати в мінус. Ця кав’ярня на останні 3 роки стала для неї… другим домом, що іронічно, враховуючи місце розташування її квартири, що знаходилася прямісінько над роботою.

1. Дощ продовжував бити по кришам, але тут, всередині, їй було тепло й затишно. Чай давно застиг у чашці. Дівчина лишень сильніше ховалася в пухнастий плед. Музика лунала світлим приміщенням, квіти на поличках, врятовані від сусідської бабулі, щасливо квітли, а декоративний плющ гарно обвивав їх. За стійкою поряд з дівчиною лежав старенький блокнот з унікальними вподобаннями частих відвідувачів. Чи запам’ятала б вона що той санітар-перевертень, якого б на вулиці вона омине, краще проживає фази місяця з імбирем? А це важливо. На стілиці до сих пір виднілися сліди від кігтів. Хаха. І вони були б єдиними, якби Ноа вмів користуватися ножицями. Сліди його кігтів усюди. Не змігти зосередитись на тексті вона вимкнуоа телефон. Настрій зіпсувався.

Можливо, сьогодні вона закінчить раніше, та спершу потрібно полити рослини.