Фанфіки українською мовою
    Chapter Index

    Це був чудовий день. Світило сонечко, співали пташки. Саме тоді на мирні українські землі прийшли заздрісні росіяни.

    Це одрузу же доклали королеві України. Вона була гарною дівчиною з довгим рудим волоссям і блакитними очима. Чудову королеву любили в усіх куточках країни, бо вона була вродлива не лише зовні.

    – Як вони посміли!? Сволоти! Посеред ясного дня! – обурилася дівчина. – Скликайте моїх радників! Ми маємо закінчити цю справу якнайшвидше!

    Через п’ять хвилин всі були тут. Зеленський зайшов перший і сів поряд з королевою, як головний радник. Поряд з ним сів Арестович. Він другий радник. Далі сиділи Кім і Подоляк.

    – Ви вже знаєте, що сталося, – почала королева. Їй було тяжко говорити про війну на своїй землі.

    – Ми зробимо все можливе, – сказав Зеленський.

    – Особливо для Вас, – продовжив його слова Арестович.

    – Треба робити все для країни і людей, а не для мене! – вигукнула дівчина. – Я поїду прямо до того виродка хати і спалю її до тла!

    – Так не можна, – зауважив Подоляк.

    – А можна нападати на невинних людей!? Вони обстріляли нашу країну! – кричала королева. – Ми маємо сьогодні ж завершити війну!

    – Тоді нам потрібна допомога інших країн, – сказав Кім.

    – Це слушна думка, – кивнув Володимир Олександрович.

    – В кого нам її просити? Всі бояться цих виродків, – зітхнула дівчина. – Треба таки йти і палити ту московію нахер!

    – Польща може допомогти, – сказав Олексій Арестович.

    – Так, а ще Франція, та вся Європа допоможе! – вигукнув Віталій Кім.

    – Ті хіба спроможуться? Вони тільки про себе і думають, – закотила очі королева. – Але Польща то хороший варіант. Через годину хочу говорити з їх президентом.

    – Все буде зроблено, – кивнув Зеленський. – А що армії робити?

    – Мочити тих гадів, щоб ні одного на нашій землі не залишилося!

    – Треба людям щось сказати,- нагадав Михайло Подоляк.

    – Я все скажу, – вона піднялася із-за стола. – Я покладаюся на вас.

    – Ми все зробимо, – усміхнувся Арестович.

    – У Вас, Олексію Миколаївичу, я не сумніваюся, – відповіла йому дівчина. – Я йду знімати звернення!

    Королева покинула кімнату. Зеленський перезирнувся з Арестовичем. Другий ядовито всміхався. Володимир близько підійшов до нього.

    – Думаешь, так вона зверне  на тебе увагу? – спитав він.

    – Хлопці, давайте працювати, у нас по вуха роботи, – намагався заспокоїти їх Подоляк.

    – Справді, нам треба працювати, – сказав Олексій, кинувши на Володимира злий погляд.

     

    1 Comment

    1. АнЯ Ізюк
      Mar 20, '23 at 21:52

      Проду 🥰

       
    Note