Фанфіки українською мовою
    Мітки: Смерть

    Ніч огорнула Палац Короля Каменів, мов густий оксамит, що поглинув кожен промінь світла.

    Ворог увірвався зненацька, розбивши тишу гучними пострілами. Їхні кроки глухо відбивалися в коридорах, як відлуння наближення неминучої біди.

    В центрі кімнати стояли вони — чоловік із татуюванням червоного алмазу на зап’ясті, його дружина з такою ж позначкою — символом могутнього клану, їхнього спільного життя і влади.

    Охорона впала швидко, не встигнувши дати відсіч.

    Погляди ворогів були холодні, дуло пістолета притиснулося до грудей жінки.

    Перший постріл розірвав повітря — і тіло впало на підлогу, пляма крові поширилась на холодний мармур.

    Король піднявся, судорожно сіпнувся, але відчув дуло на своїй скроні — тиша наказувала мовчати.

    І раптом — плач дитини, що вирвався з-за ширми.

    Грабіжники здивовано обернулися, мовчання перервалося легким шепотом одного з них.

    Він повільно підійшов, погладив маленьку голову, і холодним, але рішучим жестом дав знак:

    «Prendo il bambino. Ci ritiriamo» – забираю дитину, відступаємо.

    А за цим:

    «Viva il Re!» – хай живе Король!

    За дверима знову лунали постріли — друга хвиля охорони кинулася в бій, але у кімнаті панувала тільки тиша.

    Король зламався — впав на коліна перед тілом коханої, його крик розірвав ніч на частини — біль, розпач, втрата і безнадія сплелися в одному крику.

    Ця ніч назавжди змінила долю Палацу Короля Каменів — і залишила після себе таємницю, що чекала на своє розкриття.

     

    0 Коментарів

    Note