Пролог

Наруто сидів на краю будівлі Академії й спостерігав, як Мідзукі тренує дітей метанню сюрікенів. Дивним було те, що Іруки не було видно, але зараз це не мало значення. Наруто поправив протектор. Сьогодні він достроково закінчив Академію й став ґеніном. Узумакі не надто прагнув завершити навчання раніше, але Хокаге наполіг на цьому.

Сарутобі вважав його генієм, проте сам Наруто був переконаний, що йому просто пощастило — так розпорядилася доля. Він склав усі предмети та випускні іспити, і на цьому все. В інших напрямах він поки що не вдосконалювався й не пізнавав інших мистецтв. Наруто народився сиротою — як казав Хірузен, його батьки загинули в день нападу Лиса. Спершу Узумакі жив у притулку, а згодом Хокаге виділив йому окремий будинок.

Зі спілкуванням у Наруто було складно, та й однолітки рідко приймали його до своєї компанії. Через це він став замкнутим і зосередженим на собі, тож виріс дуже спокійним і здатним контролювати власні емоції. Багато часу він проводив за книгами, які радив читати Хокаге — їх можна було знайти в бібліотеці. До речі, саме Хірузен навчив його читати й писати.

Час летів. Він багато дізнався і про історію, і про географію, вже знав теорію чакри та основи поводження з простим озброєнням. На шостий день народження Хокаге подарував йому перший набір зброї. Узумакі одразу взявся до справи й за пів року повністю відточив володіння ним разом із тайдзюцу. Хокаге був вражений прогресом Наруто, але згодом дізнався, що той примудрився вкрасти кілька сувоїв. Після цього Хірузен вирішив навчити його технік клонування, підміни та перетворення.

З останніми двома Наруто впорався за два дні, а от із першою виникли проблеми. Тоді Третій, заради цікавості й трохи побоюючись наслідків, показав йому тіньових клонів. Із другої спроби у блондина все вийшло, але він одразу втрачав свідомість. Наступні пів року Хірузен запропонував Узумакі систему тренувань для фізичної підготовки та розширення резерву чакри. Результат приголомшив Хокаге, і коли настав час, Хірузен відправив його до Академії. Пів року навчання — і він ґенін. Наруто втомлено зітхнув.

Позаду підійшов Ірука й сів поруч. Деякий час вони мовчали, а потім Наруто вирішив поставити запитання:

— Чому ви не на уроці, Ірука-сенсею? — Ірука здригнувся від несподіванки.
— Мідзукі мене замінить. А ти чому тут? Я думав, Хокаге вже сьогодні дасть тобі перше завдання, — відповів запитанням Уміно.
— Я теж так думав, але він сказав іти відпочивати. Завтра в мене буде місія, — тон Наруто був спокійним, як завжди.

Інколи Ірука навіть не розумів, що відчуває блондин: чи то Узумакі добре приховував емоції, чи просто був складною дитиною.

— Чому ти такий сумний? — Ірука спробував вгадати настрій учня, що було не зовсім доречно.
— Я не сумний. Я просто такий.

Уміно винувато усміхнувся.

— Як твій саморозвиток? — поцікавився вчитель.
— Тепер планую зайнятися цим серйозно, — не змінюючи спокійного тону, відповів Узумакі.
— А хіба ти раніше був несерйозним? — Ірука здивувався, адже Наруто постійно тренувався, а його показники були найкращими в класі й у всій Академії за багато років.
— Це було по-дитячому. Перетворення, клонування, підміна, — перелічив Наруто, не приховуючи невдоволення. — Це ніщо. Тепер, коли я став ґеніном, на мене чекають серйозніші тренування, — упевнено сказав він і підвівся.

— Я пишаюся тобою, — усміхнувся Ірука, дивлячись на учня знизу вгору. — Усе ж ти єдиний мій учень-геній, — сказав він із гордістю, хоча й розумів, що його власна заслуга тут мінімальна.
— Дякую вам. Я піду. Ще побачимось, — Наруто рушив до виходу.

Забігши додому, він підійшов до шафи, відчинив її, кілька разів постукав по задній стінці — і невелика дошка відпала, відкривши великий сувій. Наруто взяв його та попрямував на полігон №7. Одразу ж розгорнув сувій і почав щось шукати.

— Вогонь, Вітер і Блискавка, — вголос промовляв Наруто, на ходу згадуючи свою схильність до стихій. — Думаю, для початку підійде ця техніка. Стихія Блискавки: Громобій.

Того ж вечора

Наруто повертався додому, несучи в руках сувій. Сьогодні він так нічого й не досяг. Техніка давалася йому дуже важко; він вважав, що це через те, що блискавка була третьою стихією. Усе, чого йому вдалося досягти, — це перетворити чакру на блискавку, та й то лише на кілька секунд. А він прагнув значно кращого результату. Так він і дістався дому.

Наступного дня з самого ранку Наруто вирушив до резиденції по місію. Вона була простою — впіймати кішку. Але це лише на перший погляд. Найскладнішим було знайти тварину. На це пішло пів години. Вона сиділа на даху одного з будинків. Наруто попрямував до неї, але, побачивши його, кішка рвонула геть, перестрибуючи з даху на дах. Узумакі здалося це дивним, та все ж він побіг слідом. Як не крути, але шинобі швидший за кота — і цей випадок не став винятком.

Він уже скоротив дистанцію майже впритул. Залишалося лише схопити її рукою. Та нізвідки перед Наруто з’явився АНБУ, і Узумакі врізався в нього, після чого обоє звалилися з даху на землю.

— Дивись, куди йдеш! — у люті крикнув Наруто, втративши спокій. Він ще раз глянув на АНБУ, що лежав, лише фиркнув у його бік і, швидко підвівшись, побіг далі.
— Яка зневага, — АНБУ підвівся й обтрусив пил. Він дивився вслід хлопцеві, що віддалявся. — Треба б трохи навчити його манер і правильної поведінки.

Недовго думаючи, він кинувся навздогін.

АНБУ наздогнав Наруто в провулку, де той саме загнав кота в кут. АНБУ вирішив не заважати й поспостерігати. У голові виникало надто багато запитань без відповідей.

Тим часом Наруто повільно наближався до кішки.

— Киць-киць-киць-киць-киць, — Узумакі обережно підходив до «жертви», як раптом кішка кинулася на нього, і на мить перед його очима з’явився образ величезного Лиса.

Кішка стрибнула на Узумакі, той втратив рівновагу й упав на землю, але встиг отямитися й схопити її.

— Що це було? Він на секунду втратив концентрацію? — АНБУ помітив цю дивну зміну, і це викликало ще більше запитань. Бажання провчити поступово змінилося інтересом, і сам Пес не був проти цього.

— Ходімо. Я віднесу тебе власнику, — тим часом ґенін уже встиг обтруситися й підвестися.

Наруто відніс кішку до резиденції, а потім вирушив на тренування. Взявши із собою сувій, Узумакі попрямував у бік полігону. АНБУ продовжив спостерігати за ним, покинувши власне завдання. Інтерес до хлопця лише зростав. Чим довше він стежив, тим більше з’являлося запитань.

На полігоні Пес примудрився втратити блондина, тож довелося його шукати. АНБУ оббіг майже весь полігон, але хлопця не знайшов. Залишалося ще кілька місць, аж раптом десь удалині спалахнула блискавка — і АНБУ поспішив туди.

Там він застав Наруто. Той стояв, притримуючи однією рукою іншу — вона була вся в опіках і судомно тремтіла. АНБУ одразу зрозумів, що з технікою щось пішло не так, але не поспішав втручатися.

— Наступного разу треба буде трохи стабілізувати кількість чакри… — протягнув Наруто крізь біль і відразу ж знепритомнів.

Кабінет Хокаге

Третій сидів за столом і переглядав папери. Після стуку у двері до кабінету увійшов АНБУ.

— О, Какаші, вже закінчив патрулювання? — здивувався Третій.
— Так. І в мене є до вас запитання, — серйозно заявив АНБУ, знімаючи маску.
— Питай, — не заперечив очільник селища.
— Хто той блондин із синіми очима, у синій футболці та чорній куртці з брюками… — пригадував він образ хлопця.
— Це Наруто Узумакі, ґенін. Учора достроково закінчив Академію. Геній, — одразу впізнав його Хірузен. — Щось сталося? — занепокоївся Хокаге.
— Усе гаразд. Трохи перетренувався, я відніс його до лікарні, а потім дізнався, де він живе, і доправив додому, — коротко пояснив Какаші, після чого Хірузен зміг спокійно зітхнути. — А ви знали, що в нього є сувій із техніками? — у цьому запитанні прозвучали дивні нотки недовіри й сарказму.

— Сувій? — Хокаге усміхнувся. — Отже, він таки взяв його. А я вже збирався навідатися до нього. Не хвилюйся, я сам дозволив йому це зробити. — Хокаге замислився й за хвилину продовжив: — Какаші, у тебе нова місія. Я хочу, щоб ти спостерігав за Наруто й охороняв сувій. Це, звісно, не надто потрібно, але я також хочу, щоб ти його оцінив.
— Контакт дозволений?
— Якщо вважатимеш за потрібне. Виконуй.
— Є!

АНБУ зник.

— От як воно, — тихо мовив Хокаге. — Наруто, отже, ти все ж вирішив цим скористатися? Ти станеш талановитим шинобі. — Хірузен запалив люльку, а потім знову повернувся до документів.