Україномовний сайт фанфіків як акт волонтерства

Вести український ресурс для фанфіків у наш час — це не стартап і точно не бізнес. Це волонтерство. Добровільна справа, яку тримають на собі ентузіасти, закохані в слово, у фендоми й у рідну мову. Бо в той час, як міжнародні платформи типу AO3 чи Wattpad ваблять авторів і читачів величезними базами користувачів, розгалуженою системою тегів, рейтингів і фільтрів, український сайт — це радше камерна кімната у світі гігантських супермаркетів.

Фанфік українською? Це не мейнстрим

Читати й писати українською фанфікшн — це все ще нішева справа. Більшість користувачів, на жаль, звикли до англомовного та російськомовного контенту. Там більше коментарів, більше «фавів», більше взаємодії. І, відповідно, більше мотивації для автора.

Український ресурс в таких умовах — це постійна боротьба за виживання. За стабільність сайту. За інтерес до україномовного контенту. За кожного нового читача і кожного автора, який спробував написати, виклав — і не зник.

А хто все це підтримує?

А тепер правда: сайт тримається на ентузіазмі кількох людей. Увесь технічний супровід, модерація, дизайн, промоція — усе це робиться у вільний час, без зарплат і грантів. Бо хочеться, щоб українські фанфіки мали свій дім. Щоб молоді автори мали змогу публікуватися рідною мовою не десь у коментарях під постом, а на повноцінному літературному майданчику.

Що далі?

Очевидно: щоб розвиватися, потрібно не тільки виживати. Потрібно шукати нові шляхи, як залучити людей. Як зробити платформу цікавою й зручною. Як показати, що писати українською — це не менш круто, ніж англійською чи російською (так, багато хто, на жаль, досі так вважає). Можливо, через співпрацю з блогерами, через промо в соцмережах, через фанатські події й челенджі. Але головне — не здаватися.

Бо кожна історія, кожен відгук, кожен новий автор — це ще один доказ, що український фанфік живе. І заслуговує на більше, ніж просто виживання.

Від тебе залежить більше, ніж ти думаєш

Не треба думати, що твоя участь — це дрібниця. Що твій голос, твоя історія, твій лайк чи коментар нічого не змінюють. Змінюють. І ще як.

Розвиток українського — це не абстракція. Це конкретна дія кожного з нас. Один прийшов — і вже не порожньо. Прийде другий — стане цікаво. Прийде третій — і вже є спільнота. Так це й працює. Це як з донатами: не буває «занадто маленького» донату, як не буває «незначного» вкладу у підтримку українського контенту. Бо якщо ти тут — ти вже частина чогось більшого. Якщо ти лишив слід — уже допоміг.

Хтось напише історію. Хтось — зробить репост. Хтось — просто згадає, що існує український фанфік, і поділиться з другом. І ця хвиля потроху росте. Як весняна річка, вона наповнюється кожною краплею, кожним новим серцем.

Ми самі творимо український культурний простір. У нас немає великих корпорацій за спиною, зате є дух, любов до мови, і бажання, щоб наші історії звучали. Щоб у фандомах було чути українське слово. Щоб нове покоління мало де читати й писати — своє, рідне, живе.

Тож якщо ти читаєш це — знай: ти важливий. І твоя присутність — це вже внесок. І якщо кожен із нас зробить хоч щось — ми побудуємо не просто сайт, а справжній дім для українських фанфіків.