Чи можна вважати фанфіки літературою?

Фанфіки часто викликають суперечки щодо їхньої художньої цінності. Одні вважають їх «несерйозною творчістю» та лише розвагою для фанатів, інші ж наполягають, що фанфікшн є повноцінною літературою, яка має право на існування нарівні з оригінальними творами. Давайте розглянемо аргументи з обох сторін.

Що таке література?

Якщо звернутися до визначення, література — це форма мистецтва, яка передає ідеї, емоції та історії за допомогою слова. Літературний твір може бути як художнім (романи, новели, поезія), так і нехудожнім (есе, мемуари). Головне — наявність авторського висловлювання, яке має естетичну або культурну цінність.

Аргументи на користь фанфіків як літератури

• Розвиток авторської майстерності. Багато письменників починали саме з фанфіків, зокрема Кассандра Клер («Місто кісток»), Анна Тодд («After»), Е. Л. Джеймс («50 відтінків сірого»).
• Соціальна та культурна значущість. Фанфіки можуть піднімати важливі теми: рівність, самопізнання, боротьбу з труднощами.
• Структура та наратив. Фанфікшн використовує ті ж літературні прийоми, що й традиційні твори — діалоги, конфлікти, сюжетні арки, розвиток персонажів.

Що кажуть критики?

• Запозиченість світів та персонажів. Основний аргумент критиків — фанфікшн не є «справжньою» літературою, бо використовує чужі світи та персонажів.
• Якість текстів. Через доступність фанфіки можуть мати невисокий рівень редактури й опрацювання сюжету, що створює враження, що це «несерйозні» тексти.
• Відсутність комерційної складової. Більшість фанфіків публікуються безкоштовно, а значить, не розглядаються як професійна література.

То як бути?

Фанфікшн — це безперечно форма літературної творчості. Він дозволяє авторам практикувати письмо, досліджувати жанри, експериментувати зі стилем і сюжетами. Так, не всі фанфіки є витворами мистецтва, але й серед традиційної літератури є як шедеври, так і посередні тексти.

А що з оріджиналами?

Поряд із фанфіками існує ще один цікавий напрямок – оріджинали (original fiction). Це твори, створені авторами фанфіків, але без використання чужих світів і персонажів. Дехто вважає їх проміжним етапом між фанфікшном і традиційною літературою.

Чи можна вважати оріджинали літературою?

Безперечно! На відміну від фанфіків, оріджинали будуються з нуля: автор створює власних персонажів, оригінальні світи та сюжетні лінії. По суті, вони нічим не відрізняються від звичайних художніх творів, окрім того, що найчастіше публікуються на тих самих платформах, що й фанфіки.

Дехто може заперечити, що такі твори рідко проходять професійну редактуру, а їхні автори нерідко беруть за основу свої колишні фанфіки. Проте саме так свого часу з’явилося багато популярних книг. Наприклад, серія «Після» Анни Тодд починалася як фанфік, але перетворилася на повноцінний роман.

Чи можна прирівнювати оріджинали до традиційної літератури?

Так, але з нюансами. Як і у випадку з фанфіками, серед оріджиналів можна знайти як аматорські спроби, так і справді якісні історії. Головне – рівень майстерності автора, його підхід до опрацювання сюжету та стилю.

Оріджинали – це та ж література, що й будь-який художній твір, просто вони мають іншу історію походження. І якщо фанфіки можна вважати своєрідною «творчою майстернею» для авторів, то оріджинали – це вже повноцінний крок у світ самостійного письма.

Отже

Фанфіки — це література, хоча й особливого типу. Вони можуть бути як аматорськими, так і високоякісними, як розважальними, так і глибокими за змістом. Головне, що фанфікшн — це творчість, а отже, він має право на існування та повагу як окрема складова літературного світу.

Оріджинали – це та ж література, що й будь-який художній твір, просто вони мають іншу історію походження. І якщо фанфіки можна вважати своєрідною «творчою майстернею» для авторів, то оріджинали – це вже повноцінний крок у світ самостійного письма.