Метрополітен

Пасажири понапихувались у вагон метро
згірше од шпротів
мені від того огидно: вони пітні, втомлені
як неживі

тремося тілами
в кутик ока від того набігла сльоза
грьобаний метрополітен

не знаю чого – мене розсмішив абсолютно
серйозний коментар водія:
“Пасажири, ви ж знаєте, що це не останній поїзд?”

звісно вони знають
і я знаю
але я добровільно втискаюся в консерву

жінка виходила на наступній зупинці
ледве-ледве її пропустила
біля стінки стало трохи свіжіше
хоча б сперлася

а небо таке, зараза, красіве
затягнуте хмарами. збагровілі клаптики ту

т

і         а                               м

т       м ,          т і т

ту          а

якби цей вагон перевернувся
пасажири почавили б одне одного
а я посміююсь, та й годі
про це напишуть в газетах