Сімейні зустрічі

Наруто Узумакі/Карін Узумакі           

Наруто завжди до розпачу хотів сім’ю, де його визнають та потребуватимуть. Через це він заздрив життю спадкоємців кланів: он як на них усі сподіваються. Втім, після того, як він трохи подорослішав, стало зрозуміло, що це була повня дурня: спадкоємцям жилося дуже нелегко. Краще вже просто мати коло людей, котрі люблять його; яких він може назвати рідними. Не потрібно йому ні шанобливих звертань «молодий господарю», ні участі в формальних сімейних зібраннях, де всі переймалися зовсім не збереженням родинних стосунків.

Саме через це, коли він знайшов жінку зі свого клану, в ньому прокинулася неабияка цікавість.

 

— Я не можу вилікувати її, — сказала Сакура, нависаючи над дівчиною. Вона намагалась затягнути її рану за допомогою ір’ьоніндзюцу.

— Вона може відповідати на запитання? — діловито поцікавився Какаші.

— Допитати не вийде.

 

Цю дівчину звали Карін. Вона була важливим членом команди Саске, але той зрадив її: Сакура власними очима бачила, як Учіха пронизав Карін гострою чакрою.

У Наруто стискались кулаки від нерозуміння, як Саске міг наплювати на життя своєї союзниці. Через невдячність цього придурка зараз її життя висіло на волосинці. Кожна секунда приближувала кінець…

У нього більше не було часу вагатись: Карін потрібно було допомогти.

Він сів навколішки біля неї і закотив рукав своєї куртки.

 

— Гей, Наруто, ти певен? — запитав Какаші.

— Так. Нам же потрібна інформація, правда?

 

Усі розуміли, що ймовірна користь від того, що розкаже їм дівчина, стояла в Наруто не на першому місці. Їм також було її шкода, тому вони не були здивовані його рішенням використати зцілювальну здібність свого клану. Вона полягала в тому, що він може передавати чакру іншим для швидкого поповнення сил. Бабуся Цунаде відкопала відомості, що користуватися нею шкідливо для його здоров’я та тривалості життя, тому жертвувати свою дорогоцінну кров і чакру Узумакі заборонили, крім екстрених випадків.

Зараз же, як він вважав, той екстрений випадок і настав.

 

— Кусай, — наказав Наруто.

Це буде вперше, коли його вкусять. Карін глянула на нього байдужим поглядом, але, схоже, бажання жити в ній було сильнішим. Поки вона пила його чакру, Наруто помітив, що її тіло повністю вкрите слідами зубів, більшість з яких вже побіліла від давності, але були і свіжіші. Ця знахідка, а також червонувате волосся дівчини, прибрали всі його сумніви.

— Ти — Узумакі?—  Наруто схвилювався цією думкою.

Дівчина ледве помітно засувалась і ствердно мугикнула.

«Узумакі Карін, значить?»

Наруто мимохіть задивився в матові очі дівчини, аж поки вона першою не відвела погляд. Без сумнівів, у Саске поганий смак і такі ж манери. Так тяжко зневажити вірну йому куноїчі — просто ганебно.

 

Рани Карін затяглися, щоки зарумянилися, і загалом, вона більше не мала страдницького вигляду. Вона спробувала встати, але одразу відчула холодний метал біля горла — це капітан Ямато швидко перемістився до неї. Узумакі (що один, що друга) вже й забули, що він був поряд з усіма.

— Капітане! — звернувся до нього хлопець. — Дозвольте, я подивлюся за нею.

Той подивився на Какаші, мовчазно залишаючи рішення за ним. Сенсей кивнув.

— Як хочеш, Наруто. Схоже, вона не дуже хоче тікати. Але все одно, будь обережний.

 

Наруто механічно погодився, пропускаючи повчання крізь вуха. Він простяг руку стомленій дівчині, щоб допомогти їй піднятися. На серйозному личку з’явився впертий вираз. Нап’явши на носа окуляри, вона підвелася сама. Наруто трохи здивовано глянув на неї, а Какаші хмикнув. Усією групою вони побігли в поселення прихованого Листа.

Мнучи хрумке листя під ногами, вони перетнули кордон, увийшовши до країни Вогню. 

 

Раптом Карін запитала свого охоронця захриплим від мовчання голосом:

— Навіщо ти мені допоміг? Я ж твій ворог. Ніндзя-відступник, як і Саске. Ти міг не напружуватися і піти. Я нічого такого корисного не знаю.

На подив дівчини, він посміхнувся.

—Я здогадувався, що ми мало що від тебе вивідаємо. Саске не любить розповідати, що в нього на думці. Навіть я не знаю… — Наруто запнувся, — У будь-якому разі, мені все одно. Ти і я — Узумакі, було б неправильно тебе покинути.

— Ну і що з того? Між нами може навіть не бути спільних родичів. Ти верзеш якусь наївну нісенітницю.

— Це важливо для мене! Ми маємо підтримувати одне одного.

— Ото дивак! Ми сьогодні вперше побачилися! — роздратовано повторила Карін, — Що це за світ у тебе такий рожевих поні?

— Зрештою, колись, це буде в порядку речей, я в це вірю. Розумію, важко уявити, але…

— Навіжений… — перебила дівчина.

 

Її наче і не хвилювало те, що вона, між іншим, полонена.

Він продовжував говорити з нею, а на думку Карін — тріщати безперестанку. Вона вже навіть встигла вголос здивуватися, як тільки його легені та голосові зв’язки витримують таке навантаження. Наруто відповів просто: «багаторічний досвід».

— Віриш чи ні, я не вважаю тебе за ворога. Навіть більше, я вдячний, — обличчя дівчини трохи витяглося від подиву, — ти ж його подруга, так? Дякую, що, за те, що лікувала цього недолугого. Я не хочу, щоб він помер раніше, ніж зійдемося в битві та вирішимо свої справи, — Узумакі говорив рвано і сумбурно, ковтаючи повітря і на бігу мало не врізавшись у дерево.

— Подруга… Саске? Тепер навіть не знаю.

 

Несподівано її захитало, і вона привалилася до найближчої опори — плеча Наруто. Вони зупинилися біля товстого дуба. Тепле дихання дівчини лоскотало йому шию.

— Ну що там? У нас немає часу, — сказав Какаші.

Всі обернулися на них.

— Здається, навіть із твоєю дивовижною здатністю, Наруто, вона не відновилася повністю, — констатувала Сакура.

— Не турбуйтесь, ми зараз наздоженемо. Ідіть! — крикнув у відповідь Узумакі.

 

Наруто спитав Карін про її самопочуття. Вона відмахнулася від нього і нетвердим голосом сказала, що все гаразд. Він був схильний їй не вірити.

Занадто часто сам Наруто, коли йому було погано, поводився схожим чином. Він запропонував їй залізти на його спину, але вона зробила крок уперед і натомість схопилася за його руку. Наруто не наполягав.

 

Йому було соромно зізнатися, що майже всю дорогу він дивився на її волосся. Воно гарне та яскраве — прямо таке, як він любить. А ще йому на думку спало порівняння зачіски з… ялинкою. Правду каже Сакура, компліменти він робить так собі. Добре, що Узумакі не чує його думок.

Під кінець дня вони прибули до Конохи, де Какаші скомандував відвести Карін до Ібікі. У приміщенні відділу допитів Наруто попросив дати дівчині відпочити одну ніч. Моріно іноді лякав Узумакі, особливо деякою своєю маніакальністю. Він із тих людей, які душу з тебе виймуть. Так чи інакше, йому пообіцяли, що її не чіпатимуть. На Карін клацнули наручники.

Наруто не хотілося залишати її одну, але навряд в цьому питанні мав право голосу. Так що, попрощавшись, він подався додому, блукаючи темними вуличками. Узумакі думав про те, що, можливо, якби доля звела їх раніше, він міг бути не таким самотнім.

 

На ранок, крутячись в ліжку, Наруто згадав, що вчора хотів занести новій подрузі щось поїсти. Заправивши ліжко та вмившись, він приступив до пошуків чогось їстівного у його квартирі.

«О точно! Віднесу їй рамен швидкого приготування з тої класної серії. Вона точно оцінить, даттебайо! І яблука. Як вони у мене тут опинилися, не уявляю. Але вони корисні», — радів Наруто, складаючи всі продукти в пакет. Він одягнувся і, майже підстрибуючи, знову пішов у володіння Ібікі. Дорогою на нього з подивом озиралися знайомі.

 

Вже входячи в потрібну будівлю, Узумакі зіткнувся з Токуро, асистентом головного фахівця з тортур у Коноху. Вони були друзями, тому що Наруто колись захистив його від вуличних злодіїв. 

— А, Наруто-кун! Привіт. То ти вчора привів ту дівчину? — він привітно посміхався.

— Ну так, а що сталося? — Узумакі трохи напружився.

— Та вона якась шалена, але не в цьому суть … Вона ж з твого клану, — натхненно йому сказали.

— Знаю, — сказав Наруто, намагаючись пройти через людину, що заважає йому.

Токуро трохи засмутився. Мабуть, від того, що не вдалося шокувати новиною.

— Ми дізналися ще трохи про неї. Уявляєш, вона служила Орочімару! — торгуючись тільки йому відомо за що, сказав асистент.

— Пробач, я поспішаю, — Наруто здивувався, але виду не подав. Він обійшов співрозмовника.

Ідучи довгими коридорами, Узумакі подумав, що це схоже на правду.

«Орочімару завжди був ласий на дітей з унікальними здібностями, а тут такий скарб… Не здивуюся, якщо Карін ще й батьків не має, цей змій-трансформер тільки сиріт і підбирає».

Можливо, вона виросла в такій ж самоті, як і він.

 

Спускаючись на нижній рівень, де тримають бранців, Наруто відчув вогкість.

«Треба було захопити ще й щось тепле. Я — йолоп».

В крайній камері він побачив кам’яну лавку, на якій сиділа Карін. Вона кривилася і понуро жувала тверду булку. Охоронець відчинив металеві ґрати і провів їх обох в кімнату для відвідувань, вони розсілись на диванах.

— Привіт! Я тобі поїсти приніс, — життєрадісно посміхаючись, сказав Наруто.

Дівчина мимоволі зраділа, вихопила у нього з рук сумку з їжею та нетерпляче заглянула всередину. За мить на її обличчі з’явилося розчарування. Узумакі повільно переводила погляд то на Наруто, то на сумку. Хлопець занервував.

— Ти це серйозно? — нарешті заговорила дівчина, діставаючи цілу гору рамена швидкого приготування, — В камері немає окропу!

 Вона розчаровано зітхнула і похитала головою.

«Точно йолоп».

 Наруто подумки вдарив себе по лобі.

— Втім… За яблука дякую.

— Тебе вже допитували?

— Угумс, я їм все розповіла, — хрумкаючи яблуком, буркнула Карін, — Але вони не мають уявлення, що зі мною тепер робити, так що я витрачатиму казенні харчі твоєї улюбленої Конохи ще невизначений час. Огидні харчі, до речі, — додала вона.

-— Якщо хочеш, я можу за тебе поручитися, поживеш у мене.

— З-Збоченець! — несподівано скрикнула Узумакі, — Таке пропонувати дівчині на другий день знайомства! Ну, дивись в мене! — Вона стиснула руку в кулак так сильно, що у неї проступила жила на зап’ясті.

Наруто був готовий битися об заклад, що зараз її рука могла спрацювати, як лускун для горіхів.

— Я не думав ні про що таке, даттебайо! Я навіть удома рідко буваю, — виправдовувався Наруто, який і справді не думав нічого поганого, — Якщо тобі так хочеться, можеш і далі тут залишатися, — під кінець він трохи образився.

— Вибач, погарячкувала, — дівчина говорила цілком щиро, — Просто мене оточують жахливо зіпсовані чоловіки! — Карін звузила очі, мабуть, згадуючи когось конкретного.

— Саске до тебе, що …

— Якби! То інший лізе, хоча його не просили, калюжа жалюгідна, — пробубоніла вона.

«Якби? Він їй досі подобається?»

Якась порожнеча просочувалася в груди.

«Чому, чому так? І Сакура, і Карін без розуму від нього, але йому плювати на них. Та й взагалі на всіх!»

— Удачі, Карін, мені пора, — через декілька хвилин сказав Наруто, встаючи з лави.

Дівчина, відчувши його зміну в настрої, промовчала. Пізніше Наруто гадав, чи не надто різко він пішов. Але в наступний раз відчув полегшення, адже вона прийняла його тільки гостинніше. 

 

З тієї зустрічі дні проходили один за одним, але Наруто обов’язково іноді відвідував Карін, передаючи все потрібне. Він дізнався про її смаки і навіть розстарався один раз на салат, але охоронці не пропустили його передачу. З кожним візитом вони пізнавали одне одного все краще. Вислухавши історію життя Узумакі, він зміг пояснити її характер та показну шкідливість. Вона таким чином захищалася від усього пережитого в минулому, і важко було звинувачувати її в цьому.

Наруто вважав, що краще так, ніж зламатися та стати до всього байдужою. Хто знає, можливо, він би і сам таким був, якби життя повернулося б по-іншому.

Усвідомлення такої долі Карін змушувало серце Наруто стискатися щоразу, коли вона згадувала Саске. Він поривався якомога сильніше обійняти її. Вона була дуже віддана Учісі. Наруто не звертав би на це уваги, якби Саске хоч трохи цінував її, але й моху на дереві було зрозуміло, що йому було байдуже. А саме трагічне те, що вона знала. Знала, але сподівалася, що з часом він змінить свою думку. Він спалахнув в її душі, неначе багаття хворобливого божевілля.

Також Наруто дратувало, що йому доводилося щоразу йти через всю Коноху, щоб відвідати Карін. Він багато разів просив бабусю Цунаде відпустити його посестру по клану, і дозволити йому взяти за неї відповідальність, поки вона не зможе кудись себе прилаштувати, але йому постійно відмовляли в обох проханнях.

«Не можна!», і все тут, не заперечиш нічого.

У цій ситуації неможливо схитрувати, їх одразу спіймають. До того ж, востаннє П’ята додала ще про чутки, що ходять по селі. Начебто Наруто так часто «ходить до цієї рудої (не руда вона!) Узумакі-чужачки», тому що закоханий у неї, або через те, що хоче «відродити клан Узумакі». Хоча ці балачки могли здатися не такими й серйозними, та поваги до Наруто, а тим більше до Карін, в них не було ні грама.

Наруто продовжував добиватися свободи для Карін. Втім, плітки змусили його вперше замислитися, що насправді він відчуває до неї.

 

Четверта світова війна шинобі не дала йому можливості як слід поміркувати над цим, але в глибині душі він вже знав відповідь. Він любив її, і палко хотів згадувати її, жити нею, закарбовувати в пам’яті її посмішку, але через обставини йому довелося відкласти підліткові думки убік. Адже його товариші вмирали, а він мав допомогти їм. Тепер Наруто був навіть трохи радий, що Карін перебувала під арештом. Після звільнення, її перестали б утримувати. Під час війни, коли весь бюджет йде на забезпечення ніндзя, а нових грошей від місій не надходить, у всіх жителів села настають важкі часи. Ніхто не знав, скільки триватиме ця війна. Йому навіть думати страшно було, щоб із нею трапилося, якби вона пішла на фронт.

Яке ж було здивування Наруто, коли він побачив її разом з Орочімару і Саске. Від інших потім почув, що тоді, коли Саске був при смерті, вона навіть змогла використати фамільний Адамантовий ланцюг Узумакі і зруйнувала величезну дерев’яну громадину білого Зецу. Наруто відчув неймовірну гордість.

Карін не особливо талановита в ниндзюзу, за спостереженнями та її власними словами. Але коли близькій людині знадобився захист, вона в момент стала більш неймовірнішою, ніж будь-коли була.

Не треба приховувати, він поважав це і відчував їхню схожість. Сильні жінки його захоплювали, а Карін, безперечно, була однією з таких, нехай інші цього не помічали. Вона б точно не ховалася від труднощів за його спиною, а стиснула б його руку і стала поруч, як рівна. Якби вона тільки любила його.

 

Після всієї того хаосу війни Наруто потрібен був час, щоб відпочити, а коли він прийшов до тями, то зрозумів, що втратив Карін… Буквально, адже він не знав, де вона перебувала. Звичайно, під варту Конохи вона не повернулася. За нею ніхто і не гнався: вона отримала виправдальний вирок за внесок у спільну перемогу, разом із усією командою Така.

Майже відразу після цього Саске одружився з Сакурою і пішов із села. Наруто ж шукав свою кохану, паралельно виконуючи місії.

 

Через рік його пошуки закінчилися успіхом. Вона винаймала кімнату в якомусь маленькому містечку. Як тільки Наруто дізнався про це від знайомого, він помчав туди. Майже не обмірковуючи, він купив її улюблену страву — окономіякі.

Наруто натиснув на дзвінок у під’їзді, переступаючи з однієї ноги на іншу від хвилювання. Йому відкрили двері, і він побачив втомлене обличчя своєї коханої жінки. Під її очима .

— Наруто? — побачивши старого знайомого, вона пожвавішала, — Проходь, запрошую на каву.

— Я шукав тебе… Пройшло стільки часу!

— Припини, це звучить моторошно. Просто проходь уже.

Вони пішли до спільної кухні, щоб заварити ароматний чай. Незабаром, захотівши сховатися від гучних сусідів Карін, вони перемістилися в її особисту спальню. Там було тісно, ​​трохи захаращено, але що справді лякало Наруто — там був неприємний запах. Карін, як колекціонер парфумів, полум’яно ненавиділа огидні запахи. Якби вона мала вибір, вона ніколи б не жила тут.

— Куди ти пропала після війни? Я був би радий почути хоча б те, що ти жива і все гаразд, — сказав Наруто спокійним тоном, щоб показати, що він не звинувачує її.

— Я не збиралася. Я хотіла відвідати тебе в лікарні, але ти вже був оточений з усіх боків. А потім почула, що Сакура виходить заміж за нього… — Голос Карін звучав трохи хрипко, — Загалом, я не змогла більше там перебувати, мені потрібно було побути наодинці.

Наруто розумів, як це, мабуть, боляче вдарило по ній, адже вони з Карін любили однаково: пристрасно і від щирого серця.

— Пробач, я влізла тут у борги і не могла поїхати, — вона виглядала винною.

— Нічого страшного.

— Я багато переосмислила з того часу. Думаю, мені вдалося змиритися зі станом речей. Ось зараз, наприклад, наукову статтю з медицини пишу.

Карін спробувала посміхнутися.

Наруто, зважаючи на все, що він уже побачив за їхню зустріч, хвилювався за неї.

— Ти його вже не любиш? — з відтінком надії сказав він.

— Ні краплі. Я зрозуміла, що любила лише образ ідеального чоловіка, а не справжньої людини. «Саске красивий, розумний, крутий. Як він може не подобатися?», я думала, — сказала Карін відверто, як у старі добрі часи, і відпила чаю. Вона ще деякий час продовжувала журитися, але раптом схаменулась:

— Може, вистачить уже про Саске? Скажи краще, навіщо шукав мене.

— Просто хотів переконатися, що все добре, — твердо відказав Наруто.

— Не забувай, я відчуваю брехню… — вона хмикнула.

Наруто стиснув чашку, з якої не випив ні ковтка.

Вони обоє замовкли.

 

Карін призналася, що ніколи б не подумала, що в неї закохається така людина. А головне, не здогадувалась, що це буде взаємне почуття. Не так в її мріях виглядав коханий, але, виявляється, вона просто помилялася весь цей час.

Наруто не був принцем на білому коні, але вся його сутність кричала про життя, виразність, жвавість. Іноді він був до дурного наївний, але, як це не дивно, все сталося так, як він колись казав. Він захоплював, вабив своєю безпосередністю.

Наруто завжди був розумів.

На відміну від решти, він не бачив у ній просто корисну річ, яку непогано б мати при собі. За унікальністю її крові він побачив у Карін людину.

— Слухай, Карін, хочеш, я погашу тобі борги і ми поїдемо до Конохи разом? У мене вдома є все, що потрібно, я тобі дам, якщо…

— Мені нічого не потрібно від тебе, Наруто. Просто люби мене у відповідь, — перебила його дівчина.

Вони одночасно потягнулися за поцілунком, намагаючись притиснутись один до одного якомога ближче. Наче в одну мить з бранців спали кайдани, і вони попрямували до волі.

Двоє людей, які стільки пережили, нарешті знайшли сім’ю.

 Адже тепер вони є один в одного.

 

***

Літо 2020.