Vox Imperatoris

В напівтемній залі тихо гуділи Духи Машин. Вони були зайняті тим що сканували простір і Варп біля Терри. Фабрикатор-Генерал Марсу Магнус-Крей проходжався між рядами моніторів де виводились звіти та підтвердження що все під контролем. Він вже збирався йти вкладатися в регенеративний транс як раптом, спочатку на одному потім на іншому а згодом на всіх екрана замайоріли червоні знаки оклику. Дух Машини був стривожений. Він сигналізував всім що щось точно не так. Фабрикатор-Генерал підійшов до одного з терміналів та уважно прочитав звіт. Схоже хвилину назад біля Терри відбулась неймовірна подія – зневідкілясь з’явився корабель. Без жодного натяку на Варп. Отак просто – не було і раптом є.
Фабрикатор-Генерал спочатку подумав що це якась витівка Хаосу. Але ж ні. Жодні з детекторів не зафіксували абсолютно нічого демонічного. І порталів в Варп теж не відкривалось. Псайкери теж мовчали. Вони не бачили жодної живої душі на тому кораблі. Це виглядало дуже дивно. Фабрикатор-Генерал підкликав до себе одного з жреців.
– Встановіть вокс-зв’язок з Террою. Не знаю чи вони бачать те що бачимо ми. – сухо вимовив він – Але це виглядає як чергова витівка Хаосу. Лорд-Командувач має бути проінформований.
Техно-жрець проказав літанію активації і почав щось клацати на найближчому терміналі. За мить він вклонився і сказав
– Пару хвилин затримки між нами, Фабрикатор-Генерал. Бог Машини милостив сьогодні, Марс найближче до Терри. Я відправив данні, то ж очікуйте.
Фабрикатор-Генерал махнув маніпулятором, він відмітив відхилення у голосовому паттерні цього жреця. Треба буде наказати провести детальну перевірку – він зробив нотатку в своєму реєстрі пам’яті. Такі нотки неповаги свідчать про серйозні відхилення в мотиваторах. Нічого, роки служби сервітором будуть гарним покаранням за таку дерзкість.
Пройшло чотири хвилини як вокс-термінал ожив
– Лорд-Командувач на зв’язку. Слава Імператору!
– Слава Імператору! Магнус-Крей доповідає. Ми зафіксували невідомий корабель на орбіті Терри. Він. – тут Фабрикатор-Генерал мабуть вперше за своє довге життя запнувся, не маючи слів пояснити те що відбувається – Він просто виник. Без варпу чи будь якого порталу. Ви його бачите?
Довга пауза зависла в великій залі. Дух Машин стривожено гудів, ніби намагаючись зрозуміти що відбувається. Але жоден техно-жрець не мав відповіді.
– Так, Хвала Імператору наші платформи його теж зафіксували. І цей чужинець буде знищено! Кінець зв’язку!
Магнус-Крей відчув в глибині душі заспокоєння. Це мерзотне відчуття яке він думав що позбавився роки тому, його трохи збентежило. Він не хотів вірити в те що досі має цю слабкість. Але відмітив в своїй пам’яті необхіність сервісу.
Ще декілька хвилин він задоволенно спостерігав як всі захистні платформи наводяться на чужинця. Як тисячі смертоносних снарядів помчали до корабля. Щось, все ще не давало спокою. Чужинець просто завис у просторі перед Террою. Жодного маневру ухилення. Жодного пострілу у відповідь. Щось точно було не так.
Фабрикатор-Генерал відчув ніби температура на поверхні його тіла впала на долі градуса. Він промовив активаційну літанію та ввів команду в консоль терміналу, відштовхнувши техно-жреця що сидів за ним. Відповідь його збентежила – жоден снаряд, жоден промінь чи згусток плазми не попав по кораблю. Складалось враження що всі орудія навелись на порожнє місце. Магнус-Крей ще раз ввів новий запит – Дух Машини невдоволенно прогудів у відповідь – координати об’єкта недоступні.
Це було абсолютно не припустима ситуація. Детектори його бачать, але точного положення не можуть повідомити? Логічного пояснення не існувало.
Раптом всі монітори згасли. Тиша, яку ці стіни не чули ніколи з моменту як їх побудували запанувала в залі. Техно-жреці завмерли не знаючи як реагувати на таку подію. Фабрикатор-Генерал теж передивився свій журнал поведінки та ситуацій. Такого ніде не передбачалось. Жодного протоколу чи нотатки.
Дисплеі всі як один раптом ожили. Звідти посміхався хлопчина з рудим волоссям та ластовинням. Він підняв руку та промовив:
– Привіт наші давні родичі! Як ви тут? Стільки тисячоліть від вас жодної звістки. Ми ледве знайшли координати Землі в наших архівах. Та й трохи були зайняті, винищували шкідників в нашій галактиці. Ми люди з Андромеди. Якщо ви ще не здогадались.
Він замовк дивлячись кудись вбік. Його посмішка стала ще ширша
– Та ну припиняйте, стріляти по родичах, це якось не гостинно.– Він здивовано замовк після чого продовжив –Що у вас відбувається?? Ми ж вам вислали стандартні коди.
Техно-жреці загуділи від обурення. Магнус-Крей сам був на межі. Хто це такий? Що це ще за витівки Хаосу? Чи може це якісь ксеноси що можуть приймати подобу інших рас? Фабрикатор-Генерал продивився реестр всіх відомих рас – жодного співпадіння. Таке враження ніби ця істота і справді була людиною. Але ж це ересь якась. Кораблі не можуть просто так з’являтися без Астрономікону. Без входження в Варп. Все це було максимально алогічно. Декілька техно-жреців не витримавши навантаження затримтіли та вимкнулись, над ними закурився легкий димок. Одразу зі своїх місць зірвались сервітори які відтягли нещасних на подальший сервіс.
А тим часом хлопець на екранах продовжував
– Все. Все. Годі. Припиняйте. Ми люди. Ми нащадки тих, хто багато тисячоліть тому полетів до сусідньої галактики. Не буду кривити душею, в нас були важкі часи, але ми впорались. Гей? Хто небудь? – він повернувся до когось поза кадром і запитав – Вони мене взагалі чують? Так? А ну добре. Бо в мене враження ніби я зі стіною розмовляю.
Магнус-Крей затрясця від такої ересі і ввів запит на вокс-зв’язок з Террою. Дух Машини відповів відмовою. Такого ніколи не було. Він промовив одну, другу іншу – але жодна літанія не допомагала. Омнісія був невблаганний – «Неможливо встановити зв’язок!» Фабрикатор-Генерал підтягнув до себе найближчого жреця.
– Передай через псайкерів що в нас тут екстрена ситуація. Хай Лорд-Командер прикликає допомогу. Імператор бачить, але це святотатство не залишиться без відповіді.
Техно-жрець піскнув та прийнявся виконувати наказ. За декілька миттєвостей прийшла відповідь – «Ми схвильовані. Зайняті. Міри будуть». Фабрикатор-Генерал задоволенно кивнув і знов перевів свій фокус на монітор з мерзенним ксеносом. Десь вглибіні душі він відчував якесь дивне почуття. Так ніби цей покруч і дійсно був його родичем. На якусь мікросекунду навіть вловив нотки заздрощів. Так ніби він дивився на стару книгу з забороненими текстами. Це його збентежило.
– Так, давайте ще раз. – хлопець не здавався, він став в театральну позу і урочисто промовив – Ми вітаємо людей Землі! Це скаут корабель Оріон з галактики Андромеда. Наше завдання – пошук втраченної колиски людства та переслідування жуків. Ми прийшли з миром.
Хлопець з сяючою посмішкою помахав рукою в камеру. Зачекав пару моментів потім покосився кудись в бік і позітхнув
– Та вони якісь ненормальні. Стріляють і стріляють. Ми точно там де треба? А ну давай спробуємо під’єднатися до архіва. Вирубайте передачу, вони не хочуть розмовляти. – на цих словах, передача припинилась.
В залі запанувала тиша. Техно-жреці завмерли перевіряючи данні. На великих моніторах посеред залу, Фабрикатор-Генерал вивів показники з детекторів. Він побачив як один за одним біля Терри з варпу виринали тисячи кораблів. Краса та гордість Імперіума. Їх розміри були настільки гігантськими що маленький скаут мерзенних самозванців виглядав як піщинка навпроти гори.
– Говорить Верховний Лорд-Адмірал Флоту Сегментум Солар – Терціус Вейл! Невідомий корабель – ви порушили кордони Святої Терри! Покарання – Смерть. Один з техно-жреців підняв маніпулятори до гори, так ніби він піддався почуттям радості. Ще один кандидат на повну перевірку, зробив чергову помітку в своєму реестрі Магнус-Крей. Він розумів що всі ці передачі доходять до них з затримкою, і уявив що на місці корабля-чужинців зараз виникла хмарка розпеченої плазми яка швидко розсіється. Його оптичні сенсори прикипіли до моніторів детекторів. Зараз. Зараз оця маленька крапка зникне. Однак пройшло майже десять хвилин, але картинка не мінялась. Хіба шо кільксть флоту Терри збільшувалась. Адептус Астартес теж прибули на заклик. Схоже, злетілися ті самі — Імперські Кулаки, — хто колись тримав Стіну Палацу за Ересі. Якщо до сих пір прокляті мутанти якимось чином змогли пережити перші хвилини бою то тепер в них точно нема жодного шансу.
Глибоко всередині, Фабрикатор-Генерал відмітив дивні показники його біоніки. Якби це був не він – то сказав би що це плоть почала панікувати та проявляти ознаки страху. Але з кожною секундою ці показники ставали все більш і більш турбуючим.
Один з техно-жреців раптом видав дивний аудіо-сигнал. Своєю рукою він показував на монітор. Магнус-Крей швидко підійшов до нього і ознайомився з данними. Схоже хтось тільки що під’єднався до системи і зчитує всі таємниці та священі тексти з неймовірною швидкістю.
– Святотатство! Розірвіть зв’язок! Неймовірне святотатство! Дух Машини буде незадоволений!
Всі заметушились проказуючи всі літанії, які б найкраще підійшли до такої ситуації. Найдивніше було те що в манускриптах просто не передбачалась така подія, і ніхто не знав яким чином заспокоїти Омнісію.
– Нічого не допомагає! Ми не взмозі виконати ваш наказ, Фабрикатор-Генерал.
– Неможливо! – промовив Магнус-Крей, з жахом відмічаючи що підлога під ногами почала трохи коливатися.
Всюди заревіли сирени. Поштовхи йшли з глибини планети. Схоже Дух Машини пробудився і схоже він був розлючений. Техно-жреці в паніці заметались по кімнатах. Фабрикатор-Генерал приречено опустив маніпулятори він вже не намагався боротися з плоттю яка вже просто кричала від жаху і безнадії. Він дивився на монітор, де вперто світилась цятка-корабель оточена океаном відміток флоту Імперіуму. Сенсори сходили з розуму намагаючись не перегоріти від потоку данних та енергій що буяли навколо цієї мерзенної дрібноти-піщинки.
Раптом оглушлива тиша заполонила все. Підлога більше не коливалась. На всіх екранах світились червоним літери. Фразу що вони складали техно-жреці не одразу змогли обробити та зрозуміти.
– Дух Машини… Його більше нема. Це неможливо! – в паніці закричав хтось. Фабрикатор-Генерал не одразу оговтався від почутого, його маніпулятори не попадали по клавішам поки він намагався вивести на монітори те що ніхто б не мав би бачити – потаєнну крипту, осердя всієї могутності – домівку Омнісії. Однак камери показували лише порожнечу. Там де була святая святих – була каверна вкрита зеленуватим склом. Дух Машини – мовчав. Вперше за тисячи років. На місці, де колись в Магнуса-Крея були очі, він відчув поколювання. Та мала краплинка його біологічної плоті що досі залишись хотіла плакати. Це кінець.
Один з моніторів зв’язку знов ожив. Рудий хлопець, вже без посмішки, якусь секунду дивився прямо в камеру.
– І знову привіт, наші дивні родичи. Чесно кажучи ми вражені. В дуже поганому сенсі цього слова. Все про що ми дізнались дійсно вражає і засмучує. Як ви могли? З якого переляку ви зкотилися в – тут він запнувся, ніби підбираючи слова – В релігійну диктатуру? Біс його зна як це все назвати. До сих пір літати через варп? Демони? Культ машини. До речі, стосовно цього, те, чому ви молитесь, ми прибрали на щастя маємо на кораблі ліки проти цих зоряних паразитів. Тож, не дякуйте. Він більше не проблема. Жуки, здається ви їх тіраніди звете, теж скоро зникнуть. Навіть не думав що вони настільки везучі що тікаючи від нас попадуть в нашу рідну галактику. Але то їх проблеми. Наш флот вже в курсі і скоро почне зачистку.
В приміщенні ніби крижаний вітер повіяв. Здавалось вся Сонячна система зараз, слухала ці слова і не могла повірити в те що відбувається. Хлопець повернувся вбік комусь кивнув – Також, ми терміново відряджаємо нашу медкоманду до Імператора. На щастя в нас є можливість його врятувати. Ваші варварські методи це знущання над здоровим глуздом. Думаю скоро він вам і сам про це скаже. – він щось натиснув і вже з посмішкою додав – Так, і не треба слати нові кораблі. Ваша зброя заглушена і не буде працювати. Хоча, якщо ви настільки впевнені в собі – хто я такий, щоб вам забороняти? Па-па.
Монітор згас. Магнус-Крей тримтячими маніпуляторами, вже без літаній, вивів на екран камери з тронної зали. Він страшенно шкодував, що відео було з затримкою. Хотілось бачити все як є. Але замість цього, безсило спостерігав як посеред кімнати матеріалізувалась фігурка людини, вона здавалось була крихітною на фоні могутніх Адептус Кастодес. Ті спробували зупинити її, але здавалось що чужинець був ніби відбитком в нашій реальності, він не звертаючи жодної уваги пройшов крізь стіну Золотого Трону. Через мить, що тяглася ніби сорок тисяч років, Магнус-Крей і всі люди в усій галактиці почули в голові голос що був одночасно й знайомим і чужим.
– Ви тут зовсім з глузду всі посходили??? А ну припиняйте!!