Контракт “Дружба”

– Укладемо контракт, Венті? – якось спитав його Моракс.

Той аж поперхнувся яблуком, яке щойно зірвав з дерева та відкусив.

– Навіщо? – відкашлявшись запитав Архонт Свободи, дивно дивлячись на Бога Контрактів.

– Своєю здатністю бачити чужі емоції та почуття ти мені дуже допоміг, – відповів Моракс, так наче це було очевидно.

І, дійсно, Венті неодноразово зупиняв Гео Архонта при укладанні контракту. І причини цього були різні: ті навіть не збираються виконувати свою частину угоди, ті зараз згодні, але, коли доведеться виконувати свої обов’язки, можуть дати задню. Було й багато інших випадків, але це не важливо, головне, що бард допомагав побачити Мораксу справжні думки та плани іншої сторони. Звичайно Гео Архонт і сам впорався б й друга сторона познала б “гнів каменю” такий, що ніколи б більше не наважилася порушувати контракти. Але це все після того, як вони порушили б умови договору. Думаю, всі ми погодимося, що таке краще зупиняти на корню.

– І? – не розуміючи до чого йде мова спитав Венті, продовжуючи їсти яблуко.

– Я хочу, щоб ти й надалі допомагав мені.

– Так це не проблема, –  потиснув плечима бард. – Я ж не казав, що перестану допомагати тобі. Для цього контракту не треба.

– Контракт буде гарантом, – не погоджуючись з думкою Венті, заперечив Моракс, – того, що ти продовжуватимеш мені допомагати, не обманюватимеш. Це з твого боку. З мого ж боку відповідна плата, або у вигляді мори, або у вигляді іншої послуги, або ще чогось.

– Тобто ти мені не довіряєш? – вже не жуючи яблуко, запитав Венті, дивлячись у вічі Гео Архонта.

– Що? – дещо розгублено відгукнувся Моракс. – Ні. Контракт буде гарантом як і для тебе, так і для мене. Наприклад, ти мені так багато допоміг, а я ніяк не віддячив.

– Аа, – посміхаючись протягнув Венті, – якщо тебе хвилює це, то можемо зайти у якусь таверну та пригостиш мене вином [зараз Джонлі навряд чи може когось чимось пригостити), але раніше мору він створював по клацанню пальців, тому з цим проблем не було], так і відплатиш мені. Для цього контракту не треба.

– Наврядчи така плата підійде, – трохи нахмурившись відповів Моракс. – Та й контракт все одно не завадить.

– Хм, – задумався Венті, – знаєш я згадав, що в одній таверні в Мондштадті на кульбабове вино сьогодні знижка. Тому мені варто йти. Побачимось завтра, – наскору помахавши рукою, Венті розчинився у вітрах.

– Добре, – дещо запізно зреагував Моракс. – До зустрічі.

Він ще деякий час простояв на місті, дивлячись туди, де щойно був бард, й не розуміючи причини такої раптової та дивної поведінки. А потім повернувся та пішов.

***

Венті добре знає Моракса, тому очікував, що той рано чи пізно запропонує укласти контракт. Але сподівався, що тому вистачить клепки не пропонувати цього.

Пропонувати контракт йому – Богу Свободи, контракт, що б обмежив його у діях, контракт, що нав’язав би нові обов’язки!

Але такий вже Моракс і нічого з цим не поробиш… Треба знаходити спільну мову.

А тепер у Долину Вітрів відкопувати ту пляшку вина!

***

Захмарний край

– Щось довго ти, Мораксе! – посміхаючись говорить Венті.

– А привітатися?

– Звичайно, – досі посміхаючись, говорить бард. – Доброго дня, – дещо глузливо відказує.

– І тобі доброго дня, – спокійно говорить Бог Контрактів не помітивши інтонації співрозмовника. – В мене були справи. До того ж не пригадую, щоб ми домовлялися на конкретну годину.

– Так, але зазвичай ти робиш невеличку перерву кожного дня у той самий час.

– Справді? Не помічав, – але це пояснювало те, як барду вдавалося приходити відразу як Гео Архонт звільнявся від роботи (ну як звільнявся, будучи місцевим богом він завжди знаходився на роботі, але у цей час він завжди дозволяв собі невеличку перерву). Хоча його затримала не робота. Не знаючи причини дивної поведінки Венті, він вирішив спочатку запитати поради в мадам Пін. Але та, вислухавши розповідь Володаря Каменю, посміхнулася і сказала, що краще це запитати в Архонта Свободи напряму.

– Слухай, Мораксе! В мене є тут пляшка вина, спробуємо?

– А? – будучи ще у своїх думках Гео Архонт не відразу почув. – Яке вино?

– Осматози.

– Осматосове? Не чув про таке.

– Хе-хе. С такою пам’ятаю як у тебе і не чув? Тоді треба точно спробувати.

– Ну, добре – дещо розгублено відповів бог контрактів.

– Чудово, – зрадів бард. – А є куди налити? – запитав Венті, а сам почав дивитися на всі боки.

– Є чашки.

– Чашки? – перепитав Венті, про себе думаючи “чашки для вина?” – Ну добре, піде.

Вони посідали. Венті розлив вино.

– В мене є прозиція, щодо контракту, – сказав Венті, піднявши чашку з вином. – Називається дружба.

– Дружба? Що ти маєш на увазі?

– Друзі допомагають одне одному. Якщо одному щось потрібно, то інший не залишить його. Та навпаки. Гадаю це відповідає умовам контракту, якого ти хотів.

– Хм. Мабуть, що так, – дещо задумливо відповів Моракс.

– Ось і чудово! Тоді за дружбу, – сказав Венті і підніс свою чашку ближче до друга. Моракс хоч і з запізненням, але повторив дії свого друга. Опісля роздався б дзенкіт келихів, але в нас глиняні чашки, тому звуку майже не було, але яка різниця.

І могло б бути все чудово, але не в нас. Венті нарадощах напився і вилив залишки на голову Моракса, який нагородив його таким поглядом, що бард в мить протверезів. Та розчинився у вітрах, якраз вчасно, бо точно б відчув “гнів каменю” на собі.

На цьому дію контракту “Дружба” було призупинено, а до скарбнички Моракса додано ще одне питання, стосовно дивної поведінки його друга.