Мистецтво, як воно є

Що є мистецтво?

Звичайне красиве слово?

Набір картин і поезій?

Чиясь у житті основа?

 

Люди майже всі знають,

Що мистецтво – поняття,

Що в собі лише збирає

Різні світосприйняття.

 

Хто крізь призму слів,

Хто крізь малюнків кольори,

Хто, зображуючи сміх,

Хто, вигадуючи метафори.

 

Хто в еластичних рухах рук,

Хто в римах віршів,

Хто в тезах наук,

Хто в текстах куплетів.

 

Хто, витягуючи ноти,

Хто збиваючи кисті до крові,

Хто, зриваючись до хрипоти,

Хто, граючи різні ролі.

 

Хто, стоячи на краю,

Хто стрибаючи з даху,

Хто у земному раю,

Хто, лізучи в драку.

 

Хто, лежачи під мостом,

В ніч холодну, льодяну.

Хто, хоронячи себе з вином

В горлі пляшки одну

 

Хто, зриваючись на крик

Від болючого сліпого відчаю,

Хто настільки вже звик,

Що п’є отруту за звичаєм

 

Хто, спалюючи душу в собі,

Хто, даруючи іншим,

Хто, займаючись власним хобі, 

Хто, убиваючи себе молодим.

 

Хто, задихаючись розчаруванням,

Хто, блістаючи гордістю,

Хто, загораючись повстанням,

Хто, відрізняючись покірністю.

 

Хто, ридаючи від болю,

Хто, від щастя сміючись,

Хто, посипаючи рани сіллю,

Хто, до цілей прямуючи.

 

Хто, залізуючи нові рани,

Хто зі старими шрамами,

Хто, ховаючись в підвали,

Хто, збираючись з силами.

 

Хто, танцюючи до крові,

Хто, зпиваючись до нудоти,

Хто, запіваючи до болю в горлі,

Хто, перев’язуючи на венах бінти.

 

Мистецтво в кожному з них, 

Мистецтво живе в нас.

В ньому нема меж ніяких,

Воно – життя каркас.

 

І той, хто шукає його,

Намагаючись марно знайти

Десь за кордоном всього,

Той не зможе нікуди дійти.

 

Мистецтво живе в людях.

В їхніх розбитих, забутих душах.

Мистецтво у них в грудях

Квітне за стінкою рюшек.

 

Мистецтво не треба шукати

І бігати за ним дарма.

Його лише треба спіймати

В дрібницях цього життя.

 

І ті, хто його спіймав,

Побачив, помітив в дрібницях

Крізь матеріальне світу віддав,

Залишивши в мистецьких дільницях.

 

Письменники,  танцівники, скульптори,

Акробати, музики, співаки,

Вчені, митці, актори –

Це сліпці, що зір віднайшли.

 

Відкрий в собі мистецтво, дурню!

А як не можеш – бережи,

Щоб хтось піймав в тобі його

І переклав в чуттєві вірші!