Віночок із кульбабок для тебе

Вень Кесін натрапив на кульбабове поле – і тому різко зупинився. Перед ним розкинулася місцевість із безліччю кульбабок, деякі з них ще не мали дозрілих сім’янок, через це поле переповнювала жовта квітуча барва, а ті, що вже мали, були в меншості, тому виділялися з-поміж інших.
Хлопець зірвав одну з них, дозрілу кульбабку, і дмухнув на неї, витягнувши вуста. Насіння рослини розлетілося – це викликало в Кесіна справжнє захоплення, дитячу радість, через що він гортанно засміявся. Йому так добре було тут, у кульбабовому полі, що він замислився прийти сюди із Чжоу Сюєм. Тільки-но думки про Чжоу Сюя розбавили думки про квіти – серце Кесіна сполохано загупало. Чому так сталося – хлопець боявся озвучувати, тому вирішив, що це через жагу скоріше показати своїй спорідненій душі красу, що постала перед ним. Однак, коли Вень Кесін уявив, як він гуляє тут, серед кульбабок, із Чжоу Сюєм, стало ясно: Чжоу Сюй затьмарив би їх. Його струнка постать, рівна й міцна спина з прекрасними лопатками, усмішка, погляд… Наскільки похмурий погляд Чжоу Сюя, коли Вень Кесін знову говорив те, що завжди говорить, змушував Кесіна хотіти продовжувати далі свої балачки, а яскрава усмішка щоразу засліплювала.
І от, Кесін зробив висновок, що, аби зробити Чжоу Сюя ще кращим, потрібно сплести для нього віночок із кульбабок.
Хлопець заходився зривати квітки і складати їх собі в довгий рукав одягу. Потім надибав місце, де присісти, і прийнявся плести.
У процесі він думав, як споріднена душа відреагує на такий подарунок: радісно усміхнеться або, можливо, знову нахмуриться, зовсім не розуміючи, для чого цей вінок. Кесіну хотілося б побачити знову усмішку на обличчі Чжоу Сюя, тому він старався плести ідеально.
Коли робота була завершена – хлопець піднявся і спробував одягти вінок на себе. Кесін розпустив волосся, аби вінок не спадав, до того це трапилося через його зачіску. Перед тим, як піти, він зірвав ще одну кульбабку, але вже зрілу, з пухнастим вершечком. Тепер перед ним постало нове завдання – донести її цілою, щоб жодна насінина з чубком не розлетілася (коли Вень Кесін ішов, то прикривав квітку рукою від вітру, застосовуючи свої духовні сили).
Дорогою назад Вень Кесін натрапив на Чжоу Сюя, що вже сам відправився на пошуки спорідненої душі.
– Лао Вень. Де ти так довго бу…
Не встиг він закінчити свою думку – як йому в обличчя полетіло насіння кульбабки, на яку подув Кесін.
Чжоу Сюй нахмурив брови і глянув уважно на хлопця напроти, в якого на голові виднівся вінок із жовтих кульбабок, а розпущене волосся злегка розгойдувалося. Вень Кесін підійшов ще на крок ближче, аби переодягти цей вінок на Чжоу Сюя. Щойно він підняв руку над головою А-Сюя – його зупинили за зап’ястя:
– Що ти робиш?
Вень Кесін іншою рукою схилив Чжоу Сюя за потилицю до себе, вони опинилися надто близько один до одного, опаляючи обличчя подихами. Увага Чжоу Сюя послабилася, як і рука, через що Кесін успішно завершив свою мету – одягнув вінок із кульбабок на Чжоу Сюя. Навіть хвостик на зачісці А-Сюя не завадив цій справі – Кесін все поправив (спочатку він навіть уявив, як розпускає зачіску А-Сюя, проте не став цього робити в дійсності).
– А-Сюю, тобі так личить!
Чжоу Сюй просто мовчки на нього дивився без змоги дібрати слова, ніжні дотики пальців Вень Кесіна досі відчувалися на шкірі голови, змушуючи хлопця потягнутися до вінка з кульбаб.
– Не знімай! – заканючив Вень Кесін. – Я так старався для тебе. Через це і запізнився.
Зітхаючи, Чжоу Сюй облишив віночок, хоч зовсім не збирався знімати, аби тільки Кесін не ображався.
– Знаєш, сходимо наступного разу на кульбабкове поле разом? – закликав Вень Кесін, коли вони прямували стежиною.
– Можливо.
– Я знаю, що з кульбабок роблять гарне вино.
– Тоді точно сходимо.
Чжоу Сюй до самого будинку, де вони зупинилися, не знімав вінка, сплетеного Кесіном. А Вень Кесін думав, що наступного разу на кульбабковому полі він неодмінно… і Чжоу Сюй точно відповість.