Sans espoir, j’espère
від Пані на дивані7.11.25
Sans espoir, j’espère
Очі карії і коси,
Темні брови – мов птахи.
Довгі вії, наче крила,
Що тріпочеш ними ти.
Легко поряд, та бентежно.
Думать що? Не знаю я.
Складно думати належно.
Думать як? Забулася…
Як щаслива – брови-крила
Підлітають догори.
Як в житті суцільна злива –
Нишкнуть вільнії птахи.
Так хвилюють, так турбують
Мислі зайві о тобі.
Посякчас про очі думать,
Котрі з розуму звели.
Ти не знаєш – я ж не певна.
Розійдемсь по двох світах.
Лиш прийди хоч раз даремно
До менé в солодких снах.
Буду дуже вдячна за будь-який відгук чи коментар<3

0 Коментарів