Вхідний іспит Дазая Осаму

411 слів

– Я пробирався повз болото, доки воно не почало мене затягувати, – продовжував історію про свій іспит в Портову Мафію Дазай своєму учню. 

Той іспит мав пройти кожен еспер, аби стати повноцінним членом Портової Мафії, і зараз Дазай намагався словесно підготувати свого учня до такого випробування на витривалість і вміння ясно мислити. 

Його учень уважно слухав, наче намагаючись зловити кожне слово. 

— Тоді я зрозумів, що треба знайти інший спосіб добратися до печери, — продовжив свою розповідь шатен. 

Тут у нього перед очима знову витали спогади, як Осаму, стоячи у болоті, побачив суху доріжку в горі. Адже він був в горах, тому там і були такі нерівні землі. Дазай набрав розгін, аби застрибнути туди. 

Болото хоч і було з прозорою водою, але ставало все глибше і неприємно засмоктувало ноги 11-річного Осаму, що вже майже крізь сльози намагався піднятися наверх. Колючки кололи руки й ноги, а палка неприємно впивалася в стопу. І от він нарешті вирвався і заліз на ту стежку, котра вела до місця його призначення, що означав кінець іспиту. Крізь дерева вже виднілися велике жовте-піщане каміння печери. І от він заходить туди, де його вже чекав біловолосий дід Хіроцу — його наставник. 

— Ну що, Осаму, ти успішно завершив другу спробу, — говорив він веселим тоном. — Я очікував від тебе більшого, — він враз посерйознішав. 

Очі Осаму від цих слів вже грозилися стати вологими. Всередині все переверталося від огиди до себе, що вже хотіла вирватися з нього. «Я підвів Морі, людину, котра мене приютила у Портовій Мафії і дала надію на життя», — шатен це собі повторював декілька разів. 

— Видно, Огай-сама помилився щодо тебе, і ти не такий здібний, як він тебе описував, — продовжував добивати його Хіроцу. 

Емоції мінялися одна за одною, але, не дивлячись на бурю жалю, він все одно зберігав кам’яний вираз обличчя. 

Його спогади перервав голос його учня: 

— Я також там буду його проходити? — запитав він, дивлячись на Дазая своїми сірими очима. 

— Так, Акутагава, ти, власне, добре підготовлений, — він погладив його по голові, все ще зберігаючи спокійний вираз обличчя. — Дивись, не підведи мене, — Осаму легенько підштовхнув його в прохід до випробування. 

Коли він зник з поля зору, шатен подався вгору до печери, до якої, по плану іспиту, мав пройти Акутагава. 

Враз біля Дазая з’явився його минулий наставник — Хіроцу. 

— Дазай, так ось що для тебе значить іспит, — він усміхнувся. — Ці гори проходять з першого разу тільки з найкращою витривалістю. Чи не хочеш дати йому по простіше завдання? 

— Зникни! — злісно шикнув Дазай. Його різко огорнув гіркий жаль за себе і його учня Акутагаву.