Місячна квітка

По лісі крокувала гарна дівчина з блакитними, як небо очима, і білим, як сніг, волоссям. На вигляд їй було близько 15-16 років. Одягнена вона була в костюм винищувача демонів, поверх якого було надіто хаорі білого кольору блакитним відливом, на якому були зображені птахи при місячному світлі. Дівчина йшла із чергового завдання. Ідучи стежкою, вона побачила двох хлопців, одного з яких зараз била дівчина. Перший, червоноволосий хлопчик зі шрамом на лобі, одягнений у костюм винищувача демонів, поверх якого було надіто хаорі зеленого кольору, з коробкою на спині. Який намагався утримати дівчину від побиття іншого хлопця. І другий, блондин з жовтим волоссям і коричневими очима, який теж був винищувачем. Надіто на ньому було жовто помаранчеве хаорі, яке було схоже на вогник полум’я. Якого зараз били. Дівчині стало трохи шкода білявого хлопчика тому вона вирішила, що допоможе йому

із загоєнням ран. Підходячи все ближче і ближче, було чути багато плачу і лайки.

-Прошу вибачення ….-На дівчину дивилися три пари очей

-А Що тут відбувається?-Запитала дівчина.

-Кьяяяяя! – До дівчини почав липнути хлопець який весь цей час плакав.

-Зеницю! – Крикнув червоноволосик.

-Нічого особливого-зло відповіла на запитання дівчина яку все ще утримував хлопець. Вона вирвалася з міцної хватки хлопчика і пішла у бік міста.

-Прошу вибачення за цю ситуацію. Мене звуть Камадо Танджиро приємно познайомитися.-сказав хлопець зі шрамом на лобі.

-Мене звуть Азумі Мацуо, мені теж.- відповіла дівчина сліпуче усміхнувшись.

– Шмиг… Шмиг… Мене звуть Зеницю Агацума.-сказав хлопець нарешті відлипаючи від неї.

– Кар! Кар! Танджиро, Зеницю, Азумі, біжіть! Ви в троє вирушаєте у наступне місце!

Продовження буде…