Фанфіки українською мовою
    Фандом: Bangtan Boys (BTS)

    2 глава

    Вибивши скло, Т/І полізла рукою в машину, щоб відкрити її.  Юна, Юнгі та Чімін сіли на задні місця.  Чонгук і Т/І думали про керування.
    Т: Хто вміє водити?
    Юн: Не вмію.
    Чм: Також.
    Ю: Неа.
    ЧК: Значить, я.  Хоч це і вперше, але знаю що і як.
    Т/І мовчала, боялася.  Але чого?
    Юн: Наша Т/І~ша вже водила машину, привозила мене п’яного додому.  Нехай вона веде.
    Т: Може Чонгук…?
    Він як типовий американський підліток, якому подарували машину на повноліття, він не підходить.
    Чк: Не правда!  Іди нахуй!
    Т: На камінь ножиці папір вирішимо, різниці немає хто водити буде.
    Юн: Бля, справді.
    Як би Т/І не хотілося, вона все-таки сіла за кермо.  Тричі виграла, як на зло.  Тільки Юнгі та Т/І розуміють відповідальність водія, на відміну від інших.
    Чк: Слава богу, поїхали заїдемо додому до рідних!
    Юн: Не думаю, що хоч хтось із родичів вижив.
    Т: це сумно, але я згодна з Юнгі, але заїхати і взяти все необхідне треба.  Пізніше вирішимо що робити далі і куди рухатися, сидіти вдома немає сенсу, навіть якщо там ще хтось є, він спасли людину, а якщо й так то вдома сенсу сидіти немає?
    Чм: Куди ти пропонуєш пої … * Не встигнувши домовити його перебила Т / І * Сідайте, але що ми робитимемо з вікном?  Воно розбите.
    Юн: думаю треба прикрити якоюсь річчю це хоча б не дасть їм проникнути всередину, Чимін дай сорочку, тримай зверху я знизу, якщо буде секунда що б їх відкинути.
    Чм: ось тримай, що це там?.
    Т/І:ей!  Дивіться Кім Техон!  Слава богу, він живий.
    Т/І хотіла вийти, але за руку залишив Чонгук.
    Чк: Стій!  Аж раптом він зароджений!
    Юн: Він не зароджений, це точно.  Дивіться, він біжить до нас!
    Те: Т/І, відкрий, це правда я!
    Т/І швидко відчинила йому двері, в машині поменшало місця.  Техон привернув увагу цих тварин, тому вони намагалися добігти до машини.  Вони стукали у її вікна, Т/І, не розгубившись, поїхала вперед розчавив пару десятків цих “зомбі”.
    Т/І: Хто найближче живе?
    Юн: Я живу тут за рогом.  Т/І, Юна і Техон, Чимін залишаєтеся тут, решта зі мною.
    Чм: Тільки з собою ножі візьміть невідомо що у вас у під’їзді діється.
    Чк: а домофон на кой, не думаю що там мерці будуть.
    Юн: а мешканці сука в квартирах відкритих залишилися так?  Так чисто подивитися хто ще прийде?
    Т/І: Досить сперечатися!  Юнги правий, йдіть разом, ми тут посидимо.  Але візьміть зброю, думаю ножів вам вистачить, у тебе ж ніби там старі люди живуть?
    Юн: Майже.  Гаразд, ми пішли, виходимо!
    Вийшовши з машини, вони швидко підійшли до під’їзду.  Добре, що ці тварюки були далеко.  Зайшовши в нього, на них спробував накинутись дід із першого поверху:
    -А ну валіть!
    Юн: Діду, ти че, це ж я.
    Д: А, Юнгі, добре, що ти прийшов.  Що відбувається?  Що за мерці забігали до нас?
    Юн: Довга історія, батьки як?
    Д: Ще вранці поїхали, узявши всі речі тільки биту і ножі залишили.
    Юн: Що?  А дробовик?
    Д: Твій батько його ніс на плечі.
    Юн: * пошепки * блять!
    Чк: Підемо візьмемо їжі, води та зброї зайвим не буде.
    Юн: А ви поїдете з нами?
    Д: Ні, у мене в будинку величезний запас їжі, води та купа книг.  Закриюсь і проживу старість у спокої.
    Юн: Гаразд, бережи себе.
    Д: І вам удачі, насамперед захищайте дівчат.
    Юн: Хах, добре.
    Після розмови з дідом Чхве Гоном, вони зайшли до квартири.  Крім Юнги там нікого не було, під’їзд теж був порожній, багато дверей виламані, а квартири начебто пограбовані.  Зайшовши в квартиру Юнгі, вони одразу попрямували на кухню.
    їжу, 5 літрів води, теплий одяг, ковдри, 2 подушки, і звичайно ж зброю, потім вийшли звідти.
    Юн: слухай це хата наших місцевих багатіїв, треба подивитися може щось забули.  Зайшовши в квартиру, що була відкрита, вони побачили кров.  Пройшовши далі з ножами в руках, вони дивилися в обидва очі і тут на Чонгука накинулася сусідка Юнгі. Швидко відкинув її від Чонгука, всадивши ніж у горло колишньої сусідки.  У будинку крім ще одного запасу їжі та води вони нічого не знайшли, але знайшли теплий одяг для решти.
    Юн: Скоро похолодає, нам це знадобиться.  Ідемо.
    Чк: Впевнений, що більше нікого в цьому будинку немає?
    Юн: Так впевнений, впевнений, пішли, і так довго поралися.
    Вийшовши з під’їзду, вони завантажили все в багажник і сіли в машину.
    Т/І: Що ви взяли?
    Чк: Все необхідне, биту, ножі, подушки, теплі речі.
    Т/І: Батьки?
    Юн: Невідомо, поїхали ще вранці, взявши з собою все, крім половини їжі та зброї, взяли тільки дробовик.
    Т: спробуй їм зателефонувати доки їдемо, може вони знають, що робити і куди можна поїхати, щоб сховатися від цих тварин.
    Юн: добре зараз. Він дістав телефон і набрав номер матері, її телефон відключений, батько не піднімаємо трубки.  – Ні, не беруть…
    Т: зрозуміло, добре тоді поїхали.
    Заїхавши в Дім Чиміна, потім у дім Юни.  У них була достатня кількість їжі приблизно на пару місяців, після Т/І і Техен зайшовши у свій приватний будинок взяли багато одягу, їжі (консерви, каші) і головне води.  Ковдри та теплий одяг.  (батьки Техена і Т/І загинули коли їм було 18 років) Зануривши це все, вони зрозуміли, що цієї машини буде мало, ще й це вікно.
    Т/І: у кого є план де взяти зброю та машину?  Ця машина мала.
    Чк: А якщо заїхати до поліцейської дільниці, думаю там буде…
    Чм: Чонгук правий, зброї там повно в коморах… І там періодично стоїть чиясь величезна машина.
    Т/І: поїхали туди, і заїдемо на заправку пізніше, бензин закінчується.
    Коли вони приїхали туди, всі вийшли і попрямували до ділянки.  Чонгук, Т/І та Юнгі пішли за зброєю, а Техен, Чимін та Юна пішли шукати машину.
    Зайшовши за кут вони побачили машину більше їх рази на два, Те покликав усіх, тоді Чонгук і Т/І розправилися з парою колишніх поліцейських.  Він знайшли багато боєприпасів, 6 заряджених дробовиків, 3 пістолети, і багато набоїв.
    Те: Ми дістали машину!
    Т/І: Відмінно, швидко все переносимо і валимо на заправку.  Поки що сюди не прийшли ці тварюки.  *вказала в далечінь де наближалися ці мерці*
    Усі речі перевантажили туди.  Машина була справді величезною це плюс.а ключі запалювання були видимі в паніці залишені в машині.
    Постукавши вікнами Чонгук видав:
    -Вони бронювання
    Юн: Ти це зрозумів, коли постукав?
    Чк: Ні бля я спец)
    Т: заебали, стебати один одного, заткніться і поїхали!
    ЧК: Куди тепер?
    Т/І: Придурки…
    Чк і Юн: А що ми дурні?!
    Т/І: Так тому що я говорила що бензин закінчується плюс запаси потрібні!!!
    Чк та Юн: Так, зрозуміли ми!  Не кричи!
    Поїхали вже!
    На заправці не виникло труднощів, вони просто перестріляли цих тварин.  Так-так вони вміли стріляти, Техен і Т/І займалися цим з дитинства, а решту навчили ще на 1 курсі.
    Т-ну що куди їхати?
    -Незабаром з темніє, від’їдемо кудись подалі там спимо, а потім придумаємо куди їхати.
    Вони від’їхали подалі від центру міста, зупинилися біля дубового гаю.
    Т: зараз всі лягають спати, я заблокувала двері їх точно ніхто не зламає, але все одно на шухирі хтось повинен бути так що будемо по черзі змінюємося кожні 3 години, я буду першою.
    Чк:ні, лягай спи, тобі потрібні сили, щоб машину вести.  Тож спи, і Юна теж ти й так сьогодні багато допомогла.  Я, Техен, Юнгі і Чимін змінюватимемося.  Кожні 2-3 години.
    Усі лягли спати коротше за Чиміна…
    Ніч пішла спокійно, тож усі навіть змогли виспатися.
    Ранок почався не з кави, а з криків Юнгі та Чонгука.
    Юн: придурок ти хочеш пристроїти тут усіх?
    Чк: сам придурок, якого біса ти лізеш до мене відвали!
    Т: якого хера, ви кричите з ранку раніше?!
    *обидва замовкли і поклали зброю*
    Т: зрозуміло.  То куди їхати будемо?
    Ю: спершу я пропоную поснідати.
    Т: згодна, боже убила б за чашку кави…
    Вони поснідали і стали думати куди їм вирушить.
    Чм: думаю, треба їхати в село за містом, там є військова база, може там нам допоможуть.
    Юн:так точно, точно, у мене дід там служив, як таужа доїхати я скажу.
    Те: ей, дивіться.  *вказав на заднє вікно *
    Того до нас здаються йдуть гості…
    Т:Не думаю що тут нам щось загрожує.
    Ю:А якщо вони запах відчувають?
    Чм:ні, я коли біг в Універі вони реагували на тих хто голосніше кричить, швидше за все їх приваблює саме звук.
    Т: тоді швидко валимо звідси.

     

    0 Коментарів

    Note