огидна любов

Він стояв навколішки в майже пустому кабінеті; голова опущена, мов кається в гріхах – не вистачить пальців, щоб всі перерахувати, а головна диявольська спокуса сиділа зовсім поряд, інколи кидаючи на нього крижаний, зверхній погляд.
Приниження. Збудження. Гра.

Вона робить вигляд, що зайнята своїми аркушами, обов’язками вчителя, але недовго: крісло повертається так, що в поле зору падає її чобіток. Він би запросто зачепив підборіддя, відкинув голову догори.

Юнак не думає підвестись, ніби і не звертає уваги на цю даму. Хоча ні. Сердце одинадцятикласника б’ється в шаленому ритмі, вискакує з грудей, як та стара пружина на матраці. Виривається, щоб без останку віддати жінці навпроти. Йому небайдуже.

А вона доволі приваблива. Навіть надто, як для завуча звичайної школи. Не має ще сорока, виглядає на двадцять з копійками — відьма з білосніжною усмішкою, довгим волоссям та персиковими очима — майже янгол, тільки очевидно, що це брехня.
Насправді ще той наркотик з гарним личиком та дупою.

Вони давно перейшли дозволені кордони, і, мабуть, горіти їм в пеклі, однак зараз є мить, вільний кабінет і бажання втілити брудні плани.

— Роздягайся. — віддає наказ, але в голосі проскакує солодка нотка, яку так і хочеться ввібрати в себе.

Він дивиться на неї: струнка, недосяжна навіть в статевому акті. Майже ідеальна. Спиною відкинулась на кріслі, на обличчі розважлива посмішка, кутки очей зщурені. Накручує на свої довгі пальці пасмо — мрійливо, загадково — ілюзія безтурботності.
Спускаючись поглядом нижче, помітно, що три ґудзика на сорочці вже розстебнуті; завуч ніколи не виставляє тіло напоказ, повністю не стягує одяг під час сексу. Плече не оголить, що вже казати про цицьки, які, між іншим, були в неї невеликі, але учень інколи мав змогу їх помацати. Сидить нога на нозі, надто домінантно, що мимоволі губишься в цьому дурмані.

Однак хлопець не гаїв час. Одним рухом стягнув футболку, кинув на підлогу. Він був недурний собою: підкачаний, з розвинутою мускулатурою, високий. Мав широку спину, дужі, сильні плечі. А ще медовий загар… занадто гарячий.
Від тіла виділялось юнацьке пристрасне тепло — те, від чого подеколи зривало дах.

— Почекай. – вчителька поманила рукою до себе, а учень слухняно встав з колін.

Він був закоханий безтями ще з восьмого класу. Улюбленець вчителів, гордість батьків — всереді лютували хтиві демони-проказники та нездорові бажання колись трахнути ту кляту шльондру, що зводить з розуму. Навіщо вона тільки збуджує його? Кидає ці люб’язні посмішки, так солодко вимовляє його ім’я ?

Це колись настало ще півроку тому. Чи було це випадковістю або подарунком долі? Складко судити, але, певно, одинадцятикласник втратив останні звивини.
Він був гарною іграшкою задля втіхи: трохи сором’язливий, але у гарній фізичній формі. Його юнацькому тілу, здавалось би незрілому, могли заздрити дорослі чоловіки.
У вчительки була потреба, яку вона втілювала такими, як цей красень. Їй подобалось займатися любов’ю без обов’язків, а ще з екстримом, якщо це її учень і вони знаходяться в школі. Швидко, дико, бурхливо — і не скажеш, що їй далеко не двадцять.
Вдома на жінку чекав чоловік, який давно не був з нею хоч трохи пестливим, що вже казати про секс! А ще діти, за якими треба постійно доглядати —подейкують, що молодша дитина була не від законного чоловіка, але це все чутки.
Ці забавки знімали втому, заставляли забути весь цей побутовий жах. Тому вона використовувала його як секс-іграшку.

Сьогодні спокуса захлеснула учня до помутніння. Він впився губами в жіночі, за що відчув металевий присмак — вкусила змія, а соковита отрута текла по нутрощам. В душі панував ураган.
Він не встиг покласти руку хоча б на плече, як отримав ляпас.

Вона рідко любила поцілунки, тим паче прелюдії, а він, дурень, сподівався на шанс розігріти її таким чином.
Напевно не в гуморі. Але цей удар засмутив та водночас розгнівав хлопця.

Парубок взяв жінку за руку, притягнув за себе. Вона не встигла що-небудь сказати, як її нагнули на парті, а його ліва рука зіскочила на шию. Він мав намір душити цю суку, начхавши на заборони, їх особисті правила, безпеку і всяку маячню, але побачивши її жалюгідне положення зменшив хватку. Вільною рукою він провів по чужим рельєфам: з ключиці до плоского живота, потім спустився до стегон, за що отримав легкий поштовх вбік — імовірно треба швидше.
Жінка щось шипіла, і хлопець додав сили до шиї, а потім торкнувся її нижньої білизни. Бляха! Вона була мокрою. Зрозумівши це, хлопець не зміг втриматись від коментаря:

— Невже Вам подобається асфіксія?

У відповідь мовчання, трохи приглушених стогонів та докірливий погляд. Вона не хотіла продовжувати цю тему.
— Чого чекаєш?
— М..мені починати?
— Так. Зроби це грубіше, ніж зазвичай.
— Грубіше? Ви впевнені? – учень помітно здивувався такому проханню, тому вирішив перепитати.
— Так, дурнику, не змушуй мене чекати, інакше я сама тебе повалю на лопатки.

Більше говорити не було потреби. Чесно кажучи, юнак мріяв в один день вивалити всю лють.
Він вправно повернув жінку спиною до нього та стягнув з неї спідницю, а потім й труси.
Молочний зад, як пружний горішок, по якому парубок добряче тріснув долоню.
Вчителька лаялась, а хлопець ледь чутно з цього сміявся.

Тим часом учень вивільнив з штанів вже налитий кров’ю член. Не надто вражаючий, однак міг задовільнити всі примхи коханки. Він повільно увійшов, дав жінці фору, але потім набрав темп.
Вони рухались, як кролі під час спарювання; парубок шалено вдовблювався в завуча, а та намагалась двигати стегнами назустріч. Краплі поту виступали на тілах, дихання важчало. Юнацькі груди здіймались і опускалися. Душно.
Він нахилився під певний кут, продовжуючи процес – це надало новий ривок, від якого коханка неначе зірвалась з ланцюга. Задихалась, майже зривалась на крик, за що її притягнули за волосся.

— Не кричіть, бо спалимось.
— Ах..
Незрозуміло: чи боляче, чи приємно — настільки увійшла в екстаз.
Потім він вийшов, кінчивши на рушник, і вони вже продовжили на підлозі.
***
Божевілля в якому вони розчинились до останнього подиху. І розійшлись, наче нічого не було.
Та в понеділок, за звичкою, грали в стосунки учня-учитиля: трохи холодно та строго, щоб ніхто не дізнався.
Ніхто не дізнався…кажуть, якщо дуже сильного чогось боятися, то воно неодмінно здійсниться. Пішли чутки чи щось таке, і вона зникла. Звільнилась, перевелась до іншої школи — невідомо. На перервах пошепки її згадували всяким словом. Немов прокинулась совість, а з нею страх за репутацію — та яка там репутація, він знав, що то ганьба і збочення. Як і ніколи не існувало цієї хтивої шльондри, тих “пристрасних” хвилин ціною в ніщо.
А він не знав куди себе діти. Не сумував, але губами торкався ікони, промовляв її ім’я. Все також навколішки, з прикритими від сорому очима.
— Моя ти мука, кохання та розлука. Амінь.