0000000001. Ініціалізація

ББаронеса Анна Гетська була не просто молодшою сестрою правительки — вона носила мідну фібулу у формі дракона з розгорнутими крилами — знак лейтенанта Драконогвардії, прикордонної комендатури швидкого реагування. Контроль над перевалами, мобілізація резерву, — все це входило до її звичних обов’язків. У тіні престолу, поза камерами й парадними залами, вона тримала свою ділянку — і тримала міцно.

Після розмови з Карлом щось змінилось. Анна знала про магів шляху — законних, сертифікованих операторів, що занурюють людей у віртуальні світи. Але вперше замислилася: а чому Марта — саме з ними?

Їй ніколи не звітували. А дарма. Виявилося, кілька її підлеглих — досвідчені дракосадники з бойовим вислугою — також пройшли занурення. Один навіть залишився. Не дезертир, не зрадник — просто втомлений. Вони підписували папери. Все було законно. Але ніхто не говорив про це вголос.

І лише нещодавно Анна почула. Старший сержант Бейн, що втратив руку в патрулі, тихо сказав:

— Вони не обіцяють раю. Вони просто питають: “Хочеш спробувати щось інакше?”

І ще тихіше додав:

— Двоє з нашої групи — вже там. І… знаєте, баронесо, вони щасливі.

Після цього вона мовчки зняла з форми наплічник і пішла на вокзал. А звідти — до столиці. До ментального залу. Придворні, впізнаючи баронесу Анну Гетську, чемно відверталися — зникнення Її Високості віконтеси Оранської вже давно не було таємницею. Більшість говорила про це пошепки, з тією особливою змішаною жалістю, яку викликає не фізичний біль, а безповоротне — не до кінця зрозуміле — рішення. Часом здавалося, що співчуття більше адресоване Єлизаветі, яка щодня навідує сестру, та Анні, яка щоразу повертається з фронту і все одно йде до неї — ніж самій Марті, яка зосталася лише у віртуальному світі.

Зрештою, Анна кілька разів вдихнула на повні груди й рішуче штовхнула двері. Маг-привратник неквапливо підвів голову і привітно посміхнувся.

— Вітаю вас, баронесо, — промовив він, умовно позначивши поклон. Магам-менталістам дозволялося не кланятись у присутності титулованих осіб — надто легко це могло завадити роботі.

— Ви все ж вирішили спробувати Гру? — продовжив він і уважно поглянув на неї. Під його поглядом упевненість Анни почала танути, мов іней на броні дракона.

— Ну… якщо зараз є вільний спеціаліст… я б спробувала. Але якщо всі зайняті…

— Що ви, баронесо! Для вас буде призначений персональний маг. Більше того — ми давно чекали на ваш прихід.

— Як це? — Анна навіть не встигла по-справжньому обуритись, коли маг уже відповів:

— Ви — розумна, вдумлива. Ви неодмінно захочете зрозуміти, як це — бути нею. Саме тому ми заздалегідь підготували фахівця. Прошу.

Він жестом запросив її всередину. Ментальні зали традиційно зводилися невисокими, але просторими — з великою кількістю зручних ліжок. І цей не був винятком: кругле, залите м’яким світлом приміщення, в центрі якого височів маг-координатор. Саме він наглядав за роботою магів-провідників — кожен відповідав за свій сектор. Усі сектори разом утворювали ідеальне коло — ніби для ритуалу або молитви.

Двері. Ще одна. Інша. За ними — невеличка кімната, зручне ліжко і крісло маґа-провідника, який уже чекав на дівчину.

— Анно, — промовив він, не підводячись. — Я твій провідник. Можеш називати мене Руфусом.

Дівчина ледь зупинилась. Тінь здивування — чи то навіть обурення — мигнула в її погляді, але губи лишились зімкнутими. Вона зробила крок вперед, ніби нічого не сталося.

— Ви перший, хто мені представився, — холодно зазначила вона.

— Звісно. Інші — функція. Я — виняток. Ми з тобою поговоримо, поки не заснеш. Якщо, звісно, не заперечуєш.

— Що я маю робити?

— Лягай. Розслабся. І не думай надто багато — це заважає входженню. Ані техніка, ані воля тут не домінують. Тільки допуск.

— І все?

— У цьому сенсі — так. Усі інші речі… побачиш, коли прокинешся.

Він усміхнувся майже поблажливо. І цього разу вона не стрималась — подивилась на нього з втомленою іронією, але мовчки лягла.

— Ну, нехай буде так. Що я маю робити?

— Просто ляж — і дозволь собі не контролювати все, — відказав Руфус. — Решта — не твоя відповідальність. Не тут.

Ліжко виявилося зручним. Анна заплющила очі. Майже одразу перед її внутрішнім зором, мов відлуння сну, простяглась тонка срібляста смужка з рунами.

ЗАВАНТАЖЕННЯ ІГРОВОГО СВІТУ — сказано було на ній. Що це означало?

Смужка щезла, і замість неї сплив аркуш, що нагадував пергамент. Слова проступали поступово, наче читались самі собою:

“Вітаємо в ігровому світі Епоха Скорпіона.”

“Це світ захопливий — і небезпечний. Тут сплелися магія, дивовижні артефакти й технології, недоступні в інших реальностях. Багато з техночудес можуть бути незрозумілими — тому ми пропонуємо передати знання про них безпосередньо.”

“Процедура може бути складною. Якщо ви погоджуєтесь отримати ці знання — уявіть, що простягаєте руку, і поставте хрестик біля слова ‘Так’.”

Анна не вагалася. Нові знання — завжди добре. До того ж, вона вже почала розуміти, що тут можливо все. Спроба підняти руку уві сні виявилась вдалою — і хрестик з’явився.

“Дякуємо за співпрацю. Завантаження інформації відбудеться одразу після створення вашого аватара. Згідно з угодою зі Школою ментала, ваша стать залишиться незмінною, а раси будуть обмежені лише людиноподібними. Для підтвердження — поставте хрестик біля слова ‘Так’.”

“Цей світ — доволі кримінальне місце, розділене на численні фракції. Багато з них — у відкритому конфлікті із законом. На вас чекають десятки шляхів, аби жити у своє задоволення.”

 

“Але спершу — зробімо перший вибір. Який ритм життя вам ближчий: денний чи нічний? Поставте хрестик біля обраного варіанта.”

Анна навіть не вагалась. Її пальці торкнулися слова “нічний”.

“Чудово. Нічна сторона світу — небезпечна, хаотична, але сповнена життя. Частина стежок веде до злочинного підпілля. Інші — до пригод, які вдень просто неможливі.”

“Тепер — оберіть расу. Для тих, хто ходить під місяцем, доступно не так багато рас, але всі вони мають свій… характер. Для додаткової інформації торкніться слова ‘підказка’ поруч із назвою.”

Віртуальна стрічка прокрутилася, і Анна побачила перелік:

Людина (підказка)

Вампір (підказка)

Перевертень (підказка)

Темний фейрі (підказка)

Нежить (підказка)

Норлінґ (підказка)

“Оберіть.”

Деякі з назв були їй знайомі. Вона знала, хто такі вампіри й перевертні, тому і пити кров, і вкриватися хутром — не надто приваблювало. Втім, а раптом у цьому світі — інакше?

Анна торкнулася “підказки” навпроти темних фейрі.

“Темні фейрі — нащадки майже зниклого народу. До них належать високі ельфи, дворфи-шамани та кобольди-маги, тому назвати їх окремою расою важко. Але всіх їх єднає одне: магія, відраза до сонця (воно не шкодить їм, але дратує) і взаємна ненависть до решти рас. Вміють маскуватися. Історично склалося, що більшість лідерів мафіозних структур — саме темні фейрі. Це складний, але гідний вибір. Ви зможете правити світом, не покидаючи квартири.”

“Жахливі типи, — подумки скривилася Анна. — Точно не моє.”

Норлінґи — мешканці нір, підвалів і каналізацій. Майстри вибухівки, диверсій — і, з якихось причин, сантехніки. Нежить — типові мерці, мало схожі на людей. Вампіри — кровопивці, хоч і кмітливі, витончені, магічні.

А от перевертні її зацікавили.

 

«Магічні істоти, створені за задумом богів. Перевертні ведуть подвійне життя — людське і звіряче, з повним контролем над обома формами. Перетворення — швидке, майже безболісне. Але не думайте, що життя перевертня — суцільний привілей. Вони чутливі до магічних ритуалів, вразливі до срібла та предметів, пов’язаних із сутністю їхнього звіра.

У людській формі перевертень зберігає риси своєї тваринної половини: ведмідь — сила й витривалість, кіт — гнучкість і грація, вовк — чутливість і інстинкти. Багато циркових артистів, охоронців, найманців та шпигунів — саме перевертні.»

«Це мені підходить», — усміхнулась Анна.

Вона впевнено торкнулась слова перевертень.

«Чудовий вибір. Тепер уточнимо деталі. Яким саме перевертнем ви є — визначиться за кількома простими запитаннями. Відповідайте щиро…»

Запитання були на диво невимушеними — з розряду: «М’ясо чи риба?», «Самотність чи натовп?», «Крок уперед чи пауза?». Анна відповідала без коливань.

Після сьомого з’явився новий текст:

«Вітаємо! Ви — перевертень-бастет. Чорна ягуар. Благородний звір, що здавна фігурує на гербах як символ сили, тиші й грації. Ви вирішуєте проблеми швидкістю, точністю й реакцією. Перегляньмо ваші вміння.»

Список був великий, але Анна переглядала його по діагоналі. У фокусі лишилось головне: метання ножів, фехтування, акробатика, альпінізм, і щось нове — айкідо, бойове мистецтво, про яке вона ще не чула.

«Дякуємо за вибір. Основні параметри задано. Недоліки, звички та особливості буде сформовано на основі ваших рішень. Зовнішність максимально наближена до реальної. Одяг відповідає стартовим умовам. Підготуйтеся до завантаження інформаційного пакету.

І — ласкаво просимо до гри!»

Яскраве світло. Шурхіт у голові. Біль — тривалий, впертий, хвилею.

Анна знепритомніла.