Гіперфіксація

 День і ніч на Охемі не змінюються після падіння “Золотого віку”. Люди вже давно звикли до цього, але Фаенон ніяк не міг до цього звикнути. Кожна ніч давалась йому важко через сонячне світло й тільки випивши гранатове вино він міг заснути, але і той сон був для нього справжнім пеклом. Минуле переслідувало його в кошмарах і це було настільки нестерпно що він міг тільки прокинутись в “ночі” і кружляти околицями міста і патрулювати з іншими солдатами й в разі небезпеки був на місці що задовільняло Аглаю, але не Мідея. Він слідкував за ним всюди, починаючи з самостійних експедицій закінчуючи спальнею чоловіка. Мідею було начхати на те як це виглядає зі сторони, чи ще на те що павучиха весь час за ним слідкувала і знала про все, майже про все. Аглая тільки могла здогадуватись що твориться в голові принца Кремноса і з якою метою він слідкує за Рятівником, але відомо було одне, це не було нормальна зацікавленість, це було чимось більшим. І ось знову безсонна ніч, знову Фаенон на небезпечному завдані й знову Мідей слідкує за ним по п’ятах, але на цей раз було щось не так. Не було жодного живого монстра, тільки гори трупів з яких стікали струмені чорної як смола крові. Фаенону це здалось дуже дивним тож він пішов далі, але через недосип він став неуважним і не помітив як за ним стала знайома фігура. 

 — Можеш відпочити, коханий, – прозвучав знайомий голос і Фаенон хотів повернутись, але тільки відчув удар по скронях і відключився,— Все буде добре, Рятівнику, — прошепотів Мідей і підняв непритомне тіло і поніс до Кремноса. Нарешті йому вдалось відловити Фаенона і ніхто йому не заважатиме провести з ним час сам на сам.  

Фаенон прокинувся і хотів встати, але не зміг, бо його руки були заковані в кайданки за спиною, а він сам лежав на животі на великому ліжку. Він почав оглядатись і не побачив нічого окрім тумби, свічки, гіацинтів і металевої рукавиці яка до болю була знайома, але він не хотів в це вірити, він подумав що це може лише жарт. — Мідей я знаю що ти не вмієш жартувати, але це вже занадто, відпусти мене! – прокричав Фаенон, але в відповідь була тільки тиша і важке дихання його напарника, — Мідей?  

Мідей мовчав, він боявся себе видати, не хотів налякати Фаенона, але інакше він не вирвав би його уваги для себе. Після зізнання Мідей, Фаенон почав тікати від нього та ігнорувати його як тільки це можливо. На завданнях в групі вони працювали разом як зазвичай ефективно та комунікували на них, але після завдань хлопець тікав від принца як найдалі. І Мідей не знав чому Фаенон тікає від нього якщо їх почуття взаємні, для чого ця гра в кішки мишки якщо можна просто поговорити. Але Фаенон цього не хотів, тому Мідею довелось вкрасти Фаенона з під носа інших златіусів. 

 — Чому ти тікаєш від мене? Вже місяць минув, а ти й далі від мене тікаєш, – прошепотів Мідей, боячись налякати його, але в кімнаті було настільки тихо, що було чути навіть капання води десь в коридорі.  

— Де ми? – тільки й запитав Фаенон, йому не було справи до питань Мідея справи, він лиш хотів нарешті зняти кайдани і врізати цьому уйобку по морді за його вчинок. 

 — В моїх покоях в Кремносі. Зараз твоя черга відповідати на моє питання, – вже прохрипів Мідей, — Відповіси на моє питання зніму кайдани.  

Фаенон замовчав, він не хотів відповідати, тим паче в такому стані. Після того бою з Нікадором Мідей змінився. Менше жартував, більше проводив час на самоті, або проводив його з Фаеноном. Не те щоб, хлопцю це не подобалось, просто він не очікував зізнання в коханні від самого принца, в той вечір Фаенон втік нічого не сказавши й почав ігнорувати Мідея. Йому було лячно, він сам був не байдужий до принца, але він боявся що у них нема майбутнього, їм не судилось прожити спокійне життя, вони мають боротись за свій народ, за майбутнє цілої планети, так що нема часу на кохання і будування стосунків, можливо в наступному житті вони зустрінуться знову як звичайні люди, покохають один одного й проживуть щасливе життя разом, але не зараз, не зараз.  

— Боюсь, – прошепотів Фаенон і подивився в сторону звідки доносилось тихе сопіння та пробував розгледіти силует свого принца, але лише бачив пітьму яка не просвітлювала свічка.  

— Чому?.. – тільки й міг вичавити з себе Мідей.  

— Я вже відповів на твоє перше питання так що зніми вже ці кляті кайдани. Якби міг розірвав би їх до бісової матері і вмазав тобі по морді, – бурчав злий Фаенон намагаючись розірвати кайдани, але через безсоння він був за слабкий для цього.  

Мідей мовчки підійшов до ліжка сів на його край і зняв кайдани з хлопця. Фаенон встав протер зап’ястя і шию, а потім зі всієї сили вмазав принцу який був як в тумані й блідий як смерть після почутої відповіді.  

— Якого чорта Мідеймос?! Яким чудом тобі до голови прийшла ця ненормальна ідея?! – зловивши Мідея за руку і потягнувши в низ прокричав йому в обличчя Фаенон.  

Відповіді від принца не було він тільки сидів і дивився на Фаенон, а з його носа стікала золота кров. “Пройде” – подумав він і лише далі дивися на Фаенона намагаючись зрозуміти що він мав на увазі коли сказав що боїться. Зрозумівши що Мідей взагалі не контактує з цим світом Фаенон швидко згріб кайданки та ключі до них з ліжка і прикував принца до ніжки ліжка, а сам звикнувши до темряви знайшов крісло й сів напроти Мідея та наступив йому на стегно, від чого той тільки микнув незадоволено.  

— Ти прекрасний коли злишся, – помурчав Мідей дивлячись на те як світло від свічки танцює на обличчі його коханого підкреслюючи його втому й злість.  

Фаенон зняв ногу зі стегна принца і наступив йому на пах, — Я не почув відповіді на своє питання. Доки не відповіси не зніму твої кайдани, – прошипів герой сильніше придавлюючи ногою член принца, який мовчав і не хотів відповідати, — Добре, я зрозумів тебе, можемо інакше зіграти. Фаенон зняв ногу з паху Мідея, встав і вдарив нею по члену раз, принц ніяк не реагував, потім ще раз і тільки тоді почув тихе шипіння Мідея у якого аж проступили сльози від болю.  

— Тепер будеш говорити? Чи мені повторити? – взявши Мідея за волосся і задираючи його голову до гори спитав Фаенон.  

— В Аглаї вкрав ідею. Вона так робила з деякими шпигунами від сенату, – прохрипів Мідей. 

 — І значить вирішив випробувати чи цей метод на мені спрацює?  

— Так. Я був впевнений що спрацює, ти б довго не витримав. Ти виснажений і не зміг би розірвати кайдани тому це спрацювало, – відповів Мідей і розірвав кайдани. Фаенон стояв над ним в шоці, а принц голою рукою провів по нозі чоловіка вгору і стиснув його сідницю, — Так чому ти боїшся Герою? Чому не хочеш відповідати на мої почуття? – він продовжив стискати та масажувати сідницю Фаенона і дивився на нього знизу вверх намагаючись зловити кожну його реакцію, від шоку до сорому який ліг червоними плямами на його щоки.  

Він мовчав, спершу його схопив шок від розуміння того, що Мідей знав про його почуття, потім сором через цю ситуацію, а потім і бажання. Бажання розірвати, убити та осідлати Мідея який стояв перед ним на колінах і ластився до нього як кіт.  

— ХКС давай зізнайся в тому що я правий, – тихо проричав Мідей втрачаючи терпіння і вкусив Фаенона за стегно.  

— В чому зізнатись? – тягнув момент Фаенон надіючись що хтось зі златіусів прийде зараз і все це закінчиться як страшний сон, хоча це і так буде переслідувати його в кошмарах.  

— Не тягни час ніхто не прийде. Ми тут самі, офіціально ми на завданні в Кремносі проводимо зачистку.  

— Яку зачистку? – спитав Фаенон тягнучи час від неминучого. Він не хотів зізнаватись у своїх страхах за їхнє майбутнє, він не хотів лишитись посміховиськом знову в його очах.  

— Не придурюйся ти сам прекрасно знаєш про що я, – проричав Мідей і встав на ноги, — Або ти хочеш, щоб я тебе змусив говорити, – притягнув його до себе і швидко поцілував в губи, — Нумо, говори, – тихо прохрипів принц Фаенону на вухо і провів по ньому язиком.  

Сам Фаенон стояв в повному шоці від різкого повороту подій і нічого не міг сказати. 

 — Це не правильно. Ми не повин.. 

 — Не повинні що? 

 — Не повинні цим займатись, не повинні закохуватись, ми маємо думати в першу чергу про обов’язки! – на одному диханні випалив Фаенон.  

— Так тебе тільки це хвилює? Міг і раніше сказати, а не тікати від мене як від вогню. Окрім обов’язків й пророцтва ми маємо думати і про себе, про свої бажання і потреби, ми теж маємо право на емоції, думки. Ми теж маємо право жити як і звичайні люди, – прошептав Мідей і поцілував Фаенона в губи, щоб той не почав сперечатись, — Я люблю тебе, – тихо прошепотів принц і поцілував героя за вухо, а у того пішли мурашки по всій спині і вирвався тихий стогін. У Мідея аж загорілись очі коли він почув тихий стогін який вирвався з уст Фаенона, і він продовжив покривати поцілунками білосніжну шкіру чоловіка.  

— Мідей.. Припин.. – почав благати герой, але принц його не слухав, він лише хотів, щоб його герой вигинався, стогнав і благав його продовжити, — Припини! – не витримавши більше Фаенон взяв волосся Мідея в кулак і відтягнув його від своєї вже мокрої від слини шиї.  

— Що таке мій рятівнику? Мені припинити? – дивлячись прямісінько в його блакитні, як сапфір очі запитав його Мідей.  

— Ні, – прошепотів Фаенон і притягнувши до себе ще ближче Мідея поцілував його прямо в губи, — Я теж люблю тебе мій Принц, – прошепотів Фаенон прямо в губи Мідею і знову його поцілував стискаючи його волосся на голові. Чоловік задоволено помурчав і просунув свій язик йому рот коли той намагався зробити ковток повітря. Фаенон широко розплющив очі зі здивування, але підхопив ритм Мідея і почав відповідати на його поцілунок.  

— Який же ти прекрасний, – прошепотів Мідей чоловіку прямо в губи і відсторонився від них з наміром спуститись до його шиї, але Фаенон не дозволив йому відтягуючи його за волосся назад, — Що? Фаенон мовчки штовхнув Мідея на ліжко, сів на нього і хвилину його розглядав, а потім провів язиком по червоному татуюванні від ключиці за вухо і прикусив там шкіру лишаючи червоний слід на засмаглій шкірі. Потім знову провів язиком по шиї, але вже не до самого вуха. А тільки до підборіддя і знову вкусив його. Мідей лише спостерігав боячись налякати його, але Фаенон сам взяв руку Мідея і поклав її собі на талію продовжуючи малювати язиком різні візерунки які будуть переслідувати Мідея ще місяць після цієї ночі.  

— Мідей зроби вже щось… – тихо промуркотів голубоокий Мідею на вухо і поклав другу його руку собі на сідницю. Мідея просити двічі не треба він стиснув одною рукою сідницю, а іншої взяв Фаенона за волосся і відтягнув його голову назад відкриваючи для себе його білосніжну шию і пульсуючи артерію по якій він швидко провів язиком, а потім другий раз, а на третій вкусив Фаенона за вухом лишаючи на його білосніжній шиї червоний слід.  

— Мідей… – тихо простогнав блакитноокий коли той прикусив ніжну шкіру за вухом і провів по ній язиком, — Мідеймос, прошу.. – вигинаючись від холодної руки на спині простогнав Фаенон, коли він встиг запхати руку йому під плащ і сорочку чоловік не помітив, але це і не було важливо він лиш хотів відчувати Мідея всім тілом.  

— Що мій Рятівнику? – запитав Мідей провівши рукою між ногами Фаенона і стискаючи його член.  

— Трахни мене вже… – жалібно простогнав парубок і вигнувся дугою від нових сильних відчуттів. Мідей стягнув усі ремні з штанів голубоокого, розстібнув ширинку й запхав йому руки прямо в трус.  

— Мідей… – простогнав Фаенон ім’я свого “товариша” прямо йому на вухо і почав тертись о його руку. Блондин почав спершу ніжно і повільно, а потім грубо й інтенсивно масувати його член, Фаенон лише вигинався і стогнав від нових відчуттів. У нього вже було з жінками, але з чоловіками ні разу, і для нього було в новинку те що з чоловіками секс теж буває приємним.  

— Давай мій Рятівник кінчи для мене.. – тихо прохрипів Мідей Фаенону на вухо і сильніше стиснув його член. Від цього Фаенон кінчив і відключився, — Солодких снів Фаенон, – прошепотів йому блондин і поцілував сплячого Фаенона в лоб.