«Фанфік» — фільм про те, як написати себе наново

Уяви, що твоє життя — це не «канон», а чернетка. Що реальність, яка тобі не підходить, можна переписати. Що ти можеш стати головним героєм власної історії — не такої, як усі очікують, а такої, яка відповідає тобі. Саме про це польський фільм «Фанфік» (Fanfic, 2023) — щемлива, чесна і водночас надійно знайома фанатам жанру історія дорослішання, прийняття себе й боротьби за право бути.

📚 Про що фільм?

Головний герой — підліток на ім’я Тосік. Він — інтроверт, фанат літератури й людина, яка відчуває, що не вписується у звичні рамки. Світ довкола — школа, родина, друзі — тисне, вимагає відповідати очікуванням. Але Тосік знаходить вихід: він пише фанфіки. Саме там, у вигаданих світах, він може бути собою. У цьому безпечному просторі уяви він не мусить приховувати свою гендерну ідентичність — бо саме у фанфіках він не дівчина, а хлопець.

✍️ Чому «Фанфік»?

Фанфікшн у фільмі — не просто хобі. Це метафора самотворення. Це спосіб:

• втекти від реальності, яка ранить;
• спробувати на дотик «іншу» версію себе;
• написати нову історію, де герой має голос, любов і право бути.

І якщо офіційний світ (або, скажімо, «канон») наполягає на одній правді — фанфік показує, що альтернативи існують, і вони можуть бути значно чеснішими й ближчими до істини.

У «каноні» Тосіка не розуміють. У фанфіку — він головний герой. І саме завдяки цьому він вчиться бути ним і в житті.

🧠 Чому це важливо?

Фанфіки — це простір дослідження. У них не соромно ставити запитання, яких боїшся вголос. У них можна бути ким завгодно. І цей фільм говорить мовою фанатської культури не тому, що це «модно», а тому що це правда для мільйонів підлітків.

«Фанфік» — це:

• про трансгендерний досвід, але без моралізаторства;
• про свободу самовираження, без зверхності;
• про підліткову любов, яка не потребує виправдань;
• про силу уяви, яка рятує.

❤️ Кому дивитись?

• Тим, хто сам писав фанфіки у шкільному зошиті.
• Тим, хто досі не певен, як себе називати — і шукає слова.
• Тим, хто хоче краще розуміти підлітків.
• І всім, хто вірить, що власну історію можна написати наново.

📝 А наостанок — трошки фанону:

«Фанфік» — це не просто історія про підлітка. Це написаний від руки маніфест, що ти не зобов’язаний бути героєм чужого сюжету. Можна — і треба — створити свій. І хай він буде трохи крінжовий, трохи емоційний, трохи кострубатий. Але він буде твоїм.

🔗 P.S. До речі, а ти колись писав(ла) фанфік, в якому твій персонаж був… ну, дуже схожий на тебе? Можливо, ти вже зняв(ла) свій перший фільм — просто ще не знаєш цього 😉