Розділ 3

Вранці я прокидаюся від променів сонця, що заглядають у вікно, і повільно відкриваю очі. Простягаю руку, щоб вимкнути будильник на тумбочці біля ліжка. Обережно повертаю голову і бачу Хадсона, який спить поряд, глибоко зітхаючи й повільно здіймаючи груди.

Я усміхаюсь і лагідно проводжу рукою по його довгій, чорно-білій шерсті, насолоджуючись моментом. Хадсон прокидається й радісно махає хвостом.

Повільно встаю з ліжка, намагаючись не розбудити його остаточно, і підходжу до вікна, бо в голові досі крутиться те пророцтво. Підходячи ближче, вже починаю думати про найгірше. Але щойно я відчиняю вікно — в обличчя вдаряє свіже повітря, а сонячні промені сліплять очі.

Насправді я очікувала зовсім іншого: бурі, грози, зруйнованих будинків… апокаліпсису. Бо я справді повірила словам того незнайомця.
— Як я взагалі могла повірити в таку нісенітницю? — запитую я себе.
Я так наївно повірила людині, яку навіть не знаю.

Урешті-решт змирившись із тим, що була дурною, я одягаюсь і виходжу з кімнати, щоб приготувати собі сніданок.

За деякий час повертаюсь і бачу, що Хадсон вже сидить на ліжку, розминаючи лапи й позіхаючи. Я усміхаюсь і перевдягаюсь у спортивний одяг — готуюсь до ранкової пробіжки з улюбленим песиком.

Ми виходимо з дому. Хадсон одразу насторожено вдивляється в навколишній світ, потім мчить уперед, а я йду слідом, вдихаючи свіже повітря та милуючись ранковим пейзажем.

По дорозі я вирішую забігти за кавою. Але, підійшовши до кав’ярні, помічаю, що вона зачинена. Це дивно, адже міс Бенді працює щодня, без винятків.
— Може, вона захворіла або погано себе почуває? — думаю я і вирішую зайти до супермаркету.

Я йду дорогою, яка зазвичай заповнена автомобілями, але раптом помічаю, що жодної машини немає, а в салонах — ні душі. Я швидким кроком заходжу разом із Хадсоном до супермаркету, намагаючись зрозуміти, що сталося, — але там усе пусто…

Я обводжу поглядом магазин, намагаючись збагнути, що відбувається. Нічого не зрозумівши, виходжу надвір.

І бачу те ж саме — порожні вулиці, безлюдні будинки. Все виглядає так, ніби люди просто… зникли.