Приємне минуле

Дві білі шахові фігури стояли на балконі маєтку. Вони обидві виглядали краєвид.

-Знаєш, Квін. А давай побільше так, на балкон виходити?

Промовила пішка до королеви. Друга поглянула на неї. У неї не було багато чого відповісти, але щось той сказала в відповідь.

-Можливо нам вийде побільше сюди виходити. Такий гарний вид..

Закінчила та, видивляючись на краєвид з дерев, квітів та кущів. Вони ще трохи постояли мовчки, та Квін вирішила піти.

-Оу, можеш дещо принести?

Спитала пішка. Королева поглянула на неї із здивуванням.

-Принести що?

Запитала та.

-Фарбу. Не важливий колір. І ще тонкий пензель.

Відповіла вона.

-Гаразд.

Сказала на останок королева та зайшла в приміщення. Вона деякий час походила по маєтку, шукаючи кімнату, де може бути щось для малювання. За пару хвилин вона зайшла до вітальної, де були дві чорні фішки. Чорний король та тура разом малювали щось.

Квін підійшла до них та спитала.

-Хдопці можете дати фарби?

-Для чого це тобі? Я думав ти не дуже цікавишся малюванням.

Спитався тура, поки король дав їй банку чорної фарби.

-Це для Елайзи. Вона попросила це принести.

Відповіла Квін. Король зацікавлено на неї глянув та потім на туру, перед тим як промовити свої слова.

-А так, ВОНА. Та сама яка тобі не більше ніж проста подруга.

Скінчив той. Це трохи розізлило жінку, та вона дала малий коментар.

-Слухай, ми не зустрічажмось. А якби зустрічались, ви були б першими хто впізнав би.

-Та невже? Ви двоє часто разом, ходите на ночівлі часто, та я бачу як вона до тебе ставиться. Та й вона більше на тебе дивиться ніж на когось чи щось інше.

Виказав той свою думку. Квін трохи постояла, дивлячись на нього, не знаючи що про це думати. Але все ж щось придумала.

-Ну я не знаю. Якщо вона має якісь почуття..

Ще трохи подумала вона, перед тим як просто гаркнути та продовжити.

-Так все, я маю це їй принести.

Скінчила вона як вже вийшла з вітальні, лишивши тих двох знову самих.

-Макс, слухай, чи то не задалеко?

-Не питайся в мене, я б ще більше сказав.

…

Королева повернулась на балкон. Пішка поглянула на неї із малим роздратуванням та підійшла до другої.

-Так довго на тебе чекала.

-Мене трохи затримало.

-Авжеж. Але прийшла ти без пензля?

Квін поглянула на свої руки, та згадала що взяла лише фарбу. Вона відвернула очі від сорому.

-Я зараз принесу.

Сказала та, обертаючись до дверей назад, але її спинила перша.

-Ні ні, не треба. Можна і пальцями.

Впевнила вона другу, та затягнула поближче до себе. Взявши фарбу собі в руки, вона мокнула великий палець в неї.

-Ти не проти якщо я по тобі трохи помалюю?

Ввічливо спитала вона, спантеличивши Квін.

-Ні не проти. Але для чого це, Елайзо?

Відповіла та. Елайза намалювала на Квін дві лінії, що сходились на серце.

-Заради того щоб тебе відрізняти. Я можу зустріти таку ж королеву як ти на вигляд, та сплутати я вас не хочу. То ж щоб тебе точно відрізнити, я тебе підмічу сердечком.

-Оу..

Королева трохи почервоніла на обличчі. Їй це трохи і сподобалось.

-Тобто на мені буде частинка тебе чи..?

-Ой я.. я так не думала.

Тепер вже пішка почервоніла. Вони ще трохи так в тишині стояли, та королева перервала тишу.

-Я можу так само із тобою зробити. Ну тобто.. щоб тебе теж відрізнити.

Це був малий та приємний сюрприз для Елайзи. То ж вона просто кивнула, даючи згоду. Королева теж вмокнула пальця та намалювала на пішці серце.

Це був один маленький момент, який став приємним для них двох.