16 арка. Штурм вулиць Олачіля. Останній рубіж перед безоднею.

Через півгодини після світанку, Арторіас разом зі своїм напарником, доїли практично свої останні запаси їжі та води, яких залишалося лише на один перекус. Але ціль була все ближче, мечник відчував це. З кожною пройденою вулицею, з кожним убитим одержимим (так прозвав цих істот з червоними очима, що горять, Арторіас), він розумів, що єпицентр безодні все ближче, а ворогів все більше.

Але тепер, Сіфу та Арторіасу було легше. Хоч і трохи, але відпочивши, вони набралися сил, щоб протистояти ще більшим групам одержимих, рубаючи їх, розділяючи на частини і просто змітаючи на своєму шляху. Але так само, вони продовжували робити це якомога безшумніше і не привертаючи зайвої уваги, чого в іншому, не завжди вдавалося робити.

Справа вже наближалася надвечір і ось, через два дні битв і пригод по вулицях Олачіля, двоє друзів дісталися місця, звідки віяло присутністю величезного зосередження безодні. У нормальний час будівля, перед якою стояли мечники, була в’язницею для всіх мерзотників міста. Але тільки Олачіля, адже як ніхто не міг дістатися до них, так і самі правителі не горіли бажанням кудись виходити за межі бар’єру світла, яке фактично відокремлювало та ховало Олачиль від решти світу.

На підході до входу к в’язниці, на сходах їх уже чекали два маги безодні (подібно до того, з якого випала корона). Нагромадивши енергію темряви, вони по черзі запустили в Арторіаса та Сіфа снаряди прірви. Втім, це вже нітрохи не лякало мечників і ухилившись від згустків, вони рвонули прямо на них, скорочуючи дистанцію перед перезарядженням магії темряви. Арторіас зауважив, що на постріл новим снарядом, їм потрібен деякий час і тому вони завжди знаходяться поруч з купкою одержимих, для прикриття. Але тільки не ці двоє, за що, зрештою і поплатилися, втративши голи двома змахами мечів.

Відчинивши двері, Арторіас і його напарник уже могли чути, що вже набридли за цей час, крики одержимих і сміх магів. А значить, попереду на них чекає знову кров на мечах і якась порожнеча в душах.