9 арка. Амфітеатр безодні.

Підійшовши ближче до напівзруйнованої будівлі, віддалено схожій на колізей, Арторіас та його вірний супутник увійшли до цієї будівлі.

За легендою, цей амфітеатр служив місцем проведення різноманітних спектаклів та сцен для всіх людей Олачіля. Головні ролі в них грала сама королева та її дочка, принцеса Зоря. Усьому королівству подобалися їхні виступи, адже на них пускали навіть не надто багатих людей, хоч і в Олачілі було мало бідняків.

Але на жаль, після невідомої катастрофи і краху всього селища, цей театр більше ніколи не стане колишнім місцем розкоші, яким був раніше, залишивши по собі тільки руїни, і теплі спогади про це місце.

Як тільки лицар переступив поріг цієї будівлі, на нього одразу обрушився неймовірний і нелюдський сміх. І цей сміх був Арторіасу дуже знайомий.

А. Обережно, Сіфе, тут хтось є. Хтось, хто заражений безоднею. Я цей сміх з нічим не сплутаю, цей мерзенний і злісний сміх, – з невеликою агресивністю промовив мечник.

Взяв міцніше меч в обидві руки, Арторіас використовував першу здатність меча і обладунків.

І не дарма, адже тільки за допомогою них він відчув наближення чогось із правого від нього боку. Відскочивши від якогось темного згустку енергії, Арторіас приготувався до битви, адже перед ним стояли його перші супротивники, які були віддалено, але чимось схожі на людей. А саме, “одержимі безоднею”.