Зоря

Впала зоря

Ясна й прекрасна

В село забуте усіма.

Замість хатини – домовина,

В хатині тій

Вже люта кропива.

Не зна куди подітись та зоря.

Та раз – побачила посеред степу

Красивих пані, хоч на видання,

Підійшла ближче – от дива,

Тут все кружляє коло них трава.

Почала жити з ними щира,

Біловолоса ця зоря.

Нічого не уміла,

Посеред мертвого села,

Овець і кіз пасла.

І так минули вже літа…