Свій щасливий кінець

— Синмін~а

— Відвали

— Ну вибач, хто ж знав, що я краще ніж ти це тест напишу?

— Відвали кажу

— Ну Синмін не ображайся

— Ти казав, що якщо будеш знати відповіді мені скажеш, а я тепер перездавати йду. Велике дякую друже

— Я правда не знав правильних відповідей і писав аби що, так просто вийшло. Не ображайся хочеш я тобі солодкого куплю?

— Ти звичайно знаєш як мене задобрити, але вибач так просто я на тебе ображатися не перестану

— Ну будь ласка вибач, що мені потрібно зробити щоб ти мені пробачив?

— Хм, дай подумати. О я знаю, будеш за мене всю домашку місяць робити

— Я звичайно все розумію ти йдеш на перездачу до вчителя якого терпіти не можеш, частково через мене, але це ти вже загнув з проханнячком

— Ну тоді щасти тобі Джині~— Синмін з радісною посмішкою пішов до історичного класу залишаючи бідного Хьонджина наодинці з його соціофобією

— Най би ти скис, добре буду я за тебе домашку робити, але не залишай мене одного

***

Останній місяць десятого класу, контрольні по всім предметам. Поганий сон в кого через підготовки до екзаменів, а в когось через підготовки до вечірок бо нарешті закінчився ще один рік пекла, а дехто намагається зрозуміти себе, свої почуття та свої думки, як от наприклад Синмін якому спати не дають його почуття до кращого друга. Це перша Синмінова закоханість, яка триває ось уже декілька років, і ця закоханість не дає вдихнути на повні груди бо страшно, і важко, і що робити хлопець взагалі не знає, груди розпирає від однієї думки про старшого.

Йому сімнадцять і більшість каже, що все життя ще попереду, але всі думки Синміна навколо Хьонджина, який виглядає як принц з якоїсь казки про принцес. Як важко робити вигляд, що все добре, що ти все ще вважаєш його другом, що ти не хочеш обійняти і не відпускати, важко… Почуття закоханості увірвалось в його серце десь в чотирнадцять, тоді це здавалось дуже страшним і неправильним — закохатися в хлопця. Синмін довго думав аналізував і зрозумів, що дівчата його приваблюють також. Матері він про свою орієнтацію розповів в п’ятнадцять, та з розумінням віднеслась до цього і Синмін дозволив зробити маленький видих, про закоханість він не розповів бо боявся, не стільки материної реакції скільки самого себе. Донедавна про його почуття не знав ніхто, але життя дуже непередбачуване чи не так?

***

— О, привіт Чан хьон, ти знову пізно

Чан—старший брат Міні, котрий заробляє собі на життя тим, що пише музику. Вони не рідні брати, проте зв’язок між ними дуже сильний, інакше як би Чан дізнався стільки всього про свого брата.

— Я тебе розбудив? Вибач я намагався тихо зайти, але ти ж мене знаєш, — Чан кинув свою сумку на ліжко і підійшов до шафи щоб дістати піжаму

— Ні, не розбудив просто не можу заснути — з втомою сказав Синмін

— Давай вгадаю знову про свого Хьонджина думаєш? — Чан підійшов до свого ліжка

— От все ти про мене знаєш, — Синмін повернувся на бік, щоб краще бачити брата

— І як довго це буде продовжуватись? Через те, що ти боїшся з ним поговорити ти собі ж гірше робиш, — Синмін мовчав, бо брат був правий і сперечатися з ним він сенсу не бачив

— Гаразд давай лягай спати, тобі ж завтра ще в школу потрібно, — переодягнувшись старший ліг на своє ліжко

— Завтра субота хьон — посміхнувшись сказав Синмін

— Вже завтра субота? Як так? Я за роботою взагалі загубився в часі, — Чан повернувся на спину і почав згадувати скільки ж часу минуло з тих пір як він нормально спав

— Чомусь я не здивований,— з насмішкою сказав Синмін

— Не важливо, давай лягати спати я правда втомився,— те, що Чан втомився можна було побачити ще здалеку, вигляд в нього був м’яко кажучи побитий: великі, темні кола під очима, волосся, яке стирчало в різні боки, Синмін взагалі здивувався як той дійшов до будинку

— Гаразд, тихої ночі Чані хьон, — цього старший вже не чув бо встиг заснути. Синмін заснув тільки під ранок бо думки все ще лізли в його голову, проте втома взяла своє і заснути йому таки вдалося

Єдиним хто знав про закоханість Синміна був його брат Чан. Синміну було п’ятнадцять коли мама сповістила, що знайшла собі чоловіка і збирається вийти за нього заміж, для хлопця ця новина було дуже неочікованною, проте більшим потрясінням для нього стало не те, що в нього з’явиться відчим, а те що в нього буде ще й старший брат.

З Чаном Синмін доволі швидко знайшов спільну мову та й різниця в віці в них була невелика всього чотири роки, але Синмін точно не очікував того, що Чан стане першою людиною, яка дізнається про його почуття до Хьонджина

***

Синмін живе разом з Чаном в його квартирі окремо від батьків, щоб їм не заважати до того ж Синміну так ближче до школи. Чан не проти того, що Синмін живе з ним, вдвох не так сумно, вони поговорити можуть та й лаятись ніхто не забороняв.

Чан про Хьонджина взнав коли Синмін привів його до них подивитися фільм, тоді і зрозумів причину дивної поведінки брата, він бачив як Синміну було важко він намагався довго не дивитися на друга, намагався не торкатися, намагався забути. Від Хьонджина свої почуття було сховати дуже легко, а от Чан все зрозумів відразу. Якщо Синмін не відкриється Джині то довго так жити не зможе, краще його почуття не приймуть ніж він буде страждати. Чан знає, що таке нерозділене кохання на своєму досвіді, і якщо він це кохання забув то дивлячись на брата розуміє, що для нього це буде дуже складно або навіть неможливо….