Ехо війни

Кровожерливий монстр п’ятий рік пожирає людей на передовій, затягуючи нас все глибше в цю м’ясорубку. Сьогодні ми вкотре добивали дитя Східного Союзу. Знаю, звучить страшно і безглуздо, але вони вже давно стали нашим «ворогом».

На мовчазному світанку проходилися, шукали наших після обстрілу. Трупи, кінцівки… На кривавий врожай, ця ніч точно не поскупилась. Зрештою, забрали усіх, кого змогли. Під завалами знайшли хлопця з Союзу… На вигляд йому і тринадцяти не даси, змучений такий, худорлявий. Не пощастило малому, що на місці не сконав, а тільки ноги повідривало. Як лікар, я мав би його рятувати, хоча б спробувати… Але, знаєш, Кайзер чітко дав зрозуміти, що усі вихідці Східного Союзу мають полягти ще в передмісті Бременської імперії, доки він сам не вирішить інакше. Єдине, що я міг, це скінчити його страждання якнайгуманніше, єдиним влучним пострілом.

Знаю, ти вже не пишеш кілька років, але я все ще з ніжністю перечитую усі листи, які у мене лишилися. Тільки вони і рятують мене тут. Певно, і тобі зараз не солодко… Пробач, що я не можу бути поряд в цей час. Я дуже хочу додому… Дуже хочу в твої обійми… Але нічого, я вірю, що скоро все скінчиться, бо ж кажуть, сам Кайзер заговорив про якесь перемир’я.

…

Елізо, кохана, сяду на перший же потяг і одразу до тебе! Страшенно сумував за тобою весь цей час! Вже хочу почути історії про те, як ти жила останні роки. Ще зовсім трохи, і я буду вдома…

Де мене чекатиме…

Ехо війни.

Тільки тепер я починаю розуміти, чому листи не приходили близько двох років. Місто… Воно пошматоване, розбите, роздерте… А в нашому будинку давно гуляє вітер через розбиті вікна.

Ці кляті повстанці… Вони так по-звірячому витягли і розклали твоє тіло в самому центрі зали. Вони роздягли тебе… Вони… Мені соромно це казати, але я б ніколи не впізнав тебе такою… Лиш довге світле волосся і маленьке кільце з тонкої проволоки дозволило мені зрозуміти, хто переді мною.

Кохана моя Елізо… моя дружина… мій єдиний промінчик сонця… Вже надто пізно тобі це казати, але я люблю тебе і завжди пам’ятатиму. Люблю більше, ніж цей триклятий світ. Більше, ніж себе. Пробач мені, що я не зміг бути поряд. Пробач…