16

-Міс Маргарет, Вас до телефону на рахунок тієї корпорації.

-Спасибі, Мішель. – Дівчина забрала слухавку з рук секретарки та розпочала переговори.

***

-Фух … Це був складний день … Не знаю як ти, Сью, але я зараз хочу випити.

-Міс Маргарет, чого ви забажаєте?

-Ось список

***

– І ось чергові роковини без тебе, Лі… А вже 10 років минуло. Хах…

Маргарет, так її тепер всі звали, стояла з келихом вина і курила, на балконі пентхауса Ліани… Вона все ще пам’ятає, любить і нудьгує за нею, і це дуже позначилося на ній. Марго перейняла звички Лі, її стиль керівництва, зокрема, її бізнеси. Дівчина не зламалася, а піднялася, заради однієї лише дівчини…

-Джонні теж пам’ятає тебе, ти все ще в наших серцях … Знала б ти, як я змогла піднятися завдяки тобі і не вважай за нахабство, але і твої бізнеси старі, не гниють, а лише зростають, сьогодні був підписаний черговий контракт і в мою владу перейшла ще одна корпорація… Я б не досягла всього цього без тебе, але я б краще була б без цього всього, але з тобою… Я дуже сумую…

З очей рудоволосої дівчини потекли сльози струмком, вона сіла на підлогу і просто ревла від болю втрати такої дорогої людини, але тут її скорбота перервала стукіт у двері.

Дівчина подумала що це Джо, тому зазвичай десь опівночі він на кожну роковину приїжджав до дівчини і вони каталися нічним мирним містом, яким таким зробила на останок їм Ліана.

Марго заспокоїлась і крикнула

-Входь Джо, ти ж знаєш, що можна. – після цих слів дівчина стала на ноги, потяглася за пачкою улюблених цигарок Лі. Взявши одну і прикуривши ту, вона направила свій погляд на ще не спляче місто, вулицями якого ще ходили люди, а дороги були заповнені машинами.

-Хочеш, Бери цигарки, вино, чого душа забажає. Як ти справляєшся? Я була сьогодні в нашому старому будинку, там після погрому я все продала і будівлю в тому числі, зараз там живе мила пара, нещодавно дитина народилася, ходила привітати і заразом пройтися місцями, де ми з Нею бували. А ти як день провів? Ну не стій же ти у дверях, неприємне відчуття створюєш, мені не комфортно.

-А Так тобі комфортно, малюк?

Теплі міцні руки ніжно охопили талію Маргарет.

-Що за? … – Марго повернулася нерозуміючи ситуацію, але не встигнувши і сказати далі  хоча б слово, її вуста зімкнулися в пристрасному поцілунку, а по її щоках полилися сльози, відпхнувши людину, що стояла перед нею, вона впала на підлогу, ще більшому ступорі.

-Лі…

-Так, малюк, я повернулася додому