1.1

– Не знаю як ви, але мені сьогодні потрібно випити! Хто зі мною?
– Теж мені, той, хто найбільше настраждався. Казав, що двійку отримаєш, а вийшов із 88 балами.
– Приймальна комісія була дуже милою.
– Чувак, та їм, не враховуючи Олександровича, десь по шістдесят – сімдесят…
– Ну, а я про що ж?
⠀
Після завершення сесії студенти кволо виходили на свіже повітря. Надворі стояла пізня осінь, що передувала затяжну, але теплу зиму. Принаймні так говорили синоптики. Група обговорювала спільні плани, від яких однак сьогодні ніхто не зміг би ухилитися.
⠀
– Хоча би раз ми точно маємо разом затусити? Куди ви так спішите? До гуртожитку та лекцій?
– Ну не всім бути як ти, старосто. Хотів би і я мати квартиру в центрі міста…
⠀
Староста не ображалась. Вона перелічувала місця, куди разом можна сходити та одначе наштовхувалась на беззмістовні відмови. Там дорого. Там мало місця. Там несмачно готують. Не продають спиртне неповнолітнім. В тому районі нещодавно людина повісилась.
⠀
– Ай, тоді вибирайте самі.
⠀
Під напором худих плечей двері піддавалися неохоче, через силу. Розхитуючи петлі щодня, сотні студентів наражали на знесення вхідних дверей, що передувало протягам в коридорі. Зараз же тендітна дівчина проклинала адміністрацію закладу освіти чи хто там вирішує подібні питання? Вона не була впевнена, що й будь-яка дівчина з іншою статурою змогла б їх просто відчинити. А після голодування перед сесією, коли кусок в горло не залазив, то й поготів.
⠀
– Допомогти?
⠀
Звук за спиною. Занадто близько, бо відчуває чуже дихання. Вона відвертає голову, але наважується кивнути. Всім тілом навалившись на двері, однак так і не змогла відчинити їх. Не факт, що цей хлопець…
⠀
Він без задньої думки впирається в двері обома руками, на які досі спиралася дівчина. І штовхає.
⠀
Двері відчиняються. Вона мало того, що не встигає втекти від цього плану-капкану в стилі кабедону так ще й тепер падає за дверима на вулицю.
⠀
Він намагається зловити її за рюкзак, але не поміщає під ногами сантиметрового порогу. Його точно придумав тут якийсь садист, який потім дивиться з камер спостереження як за день зашпортуються тут неуважні люди.
⠀
Словом вони тепер разом падають, за чим спостерігає зараз та групка за інтересами вибору спиртного.
⠀
На відміну від очікувань біль не приходить. Вона не знає чому дивуватися більше: тому, що при падінні не видала ні звуку чи, що не відчуває болю? Може вона собі вже все геть переламала?
⠀
– Я знаю куди ми спершу підемо, – лунає голос старости, – до аптеки. І ради всього святого, поможіть їм встати.