Зошит з історії.

«Я б сьогодні і не писав, ну бо шо є цікавого в першому вересні? Ніц цікавого! Навіть нових однокласників нема, але сталось дешо інше.

Карочє, ми відсиділись в класі з Вовкою (Вовка мій самий ліпший друг з третього класу, він до нас тоді перевівся, бо сам не мєсний, він здається з Шостки, то є десь в Сумах) поки вчителька шось там розказувала про новий навчальний рік, ото всьо. А потім збиралисі піти до “Барвінку” (то є озеро таке у нас, але Баба мені туда ходити забороняє, каже бо втоплюсь, та я ж в нього лізти не збираюсь) ото ми виходим з школи, взяли ше з собою Соню (то вже моя подружка, але вона мєсна, ми ше до школи дружили) а там коло воріт стоять пацани з 6-А паларель, Вітя, Федька, там то понятно, а коло них ще якийсь білобрисий і патлатий, я думаю тосі підстригти так важко? А потім підходим і я бачу хто то є! Я думаю спочатку та нє, не може то він бути, він ж львівський, а потім він такий каже шо Владом називається, то я думаю всьо.. але сумнівався дуже, він так давно не приїжджав, ми останнього разу бачились ще до школи, думав може просто похожий? Та виявилось зовсім нє, я то зрозумів коли ми вже розходились, нам було в одну сторону, а потім і в один під’їзд, він буцімто здивувався але якось то дивно було, він шо мене забув? Та невже, так просто? Але то є точно він!»

« мені не віриться шо я його взагалі зустрів, ото є капєц» — Дочитує Паша, сам дивуючись як розбирає свій дитячий кривий почерк, та ще і з помилками, усміхається стримавши смішок згадуючи ту ситуацію. Він закриває старий трохи знищений часом зошит, який знайшов десь в глибині шухляди робочого стола, і ховає його назад обіцяючи собі перечитати все пізніше, згадати часи середньої школи.

—Ти що там читав? Конспекти по Природознавству? — Всміхнувся коротко Влад поглянувши на Пашу, поки сам розглядав поличку коло ліжка на якій були підручники дев’ятого класу, і одна книга повісті Кузьми Скрябіна: «Я, побєда, і Берлін», а поряд де було вільне місце, лежало пару касет з альбомами Кузьми і коробочка з дисками вже нових альбомів Скрябіна, проте серед них були також диски гуртів “The Beatles” і “Ramones”, а на стіні коло ліжка висіло декілька плакатів з журналів в більшості також з Кузьмою.

—Та нє-є, там .. та якісь дитячі записи, —Коротко відповів Паша, трохи соромлячись казати про це що це був його щоденник, який той закинув ще пару років тому. — бляха, я так і не знайшов той конспект по історії! Ну куда він дівся? —Пашка далі продовжив ритись в шухляді робочого стола, поки Влад підійшов сзаду поспостерігати. У них на носі була важлива контрольна по історії, але от обидва домовились що часу ще хватить, і благополучно забули, нагадала про контрольну тільки учителька Владиного класу, і тепер чорт знає коли та контрольна буде у Паші, і чи випадково не завтра? Бо ж Пашена учителька попереджувати не завжди любила, і тому треба було вивчити все максимально швидко і ефективно, а як на зло навіть зошит з потрібними датами не шукався.

—Паш, от тільки не кажи що його тут немає, ти вже знайшов все що можна, тільки не зошит. — вже з ледь помітним розчаруванням в голосі сказав хлопець, а Паша закривши верхню шухлядку поліз знову до нижньої, сподіваючись що просто не все так добре подивився, і зараз знайде що шукає.

—Та нє-є, я впевнений десь має бути! Я ж його не викидав точно! —І справді, через декілька хвилин ретельного пошуку другої шухляди, витягши все що було всередині на стіл засмітивши його ще більше, хлопець знайшов свій зошит за восьмий клас, і хоча там були не всі теми, але ж щось то було!

Хлопець піднявши в гору зошит з історії переможно посміхнувся помахавши ним у повітрі.

—Во! А я казав шо найду! Ка-за-ав —Усмішка все не сходила з вуст Паші, а Влад побачивши зошит теж зрадів, розуміючи що шанси підготуватись у них все таки невеликі але є.