До нової зустрічі

Чуя прокинувся від жахливого і верескливого звуку. Першим бажанням було знищити річ яка видавала цей сигнал, через хвилину коли його мозок хоч трішки прокинувся, він зрозумів, що це рингтон його робочого телефону. А саме потворна і гучна мелодія в нього стояла на боса Портової Мафії– Морі Огая, аби завжди швидко реагувати на його дзвінки.

– Чорт забирай!– хлопець спробував дотягнутися до телефону, на встаючи з ліжка, але скинув його і він весело поскакав по підлозі співаючи огидну мелодію. Проклинаючи ранки та жайворонків босів він присів і підняв телефон. Ще кілька секунд обмірковував навіщо взагалі Морі йому телефонує, але наплювавши на спробу здогадатися,( нехай всякі Дазаї собі голови ламають загадками зранку), прийняв виклик.

– Слухаю,– ледь чутно пробурмотів Накахара голосом охрипшим після сну.

– Нарешті!– бос мав злий і роздратований голос. –ти там що танцював під рингтон, чому я маю чекати поки ти візьмеш дурну слухавку десять хвилин?

Морі звісно перебільшував він чекав не більше трьох хвилин, але як кажуть для великих людей кожна хвилина очікування на когось перетворюється на годину…

– Я… Пробачте, цього більше не повториться!

– Не сумніваюся. Але я розумію чому ти так довго сьогодні не відповідав, в тебе ж вихідний, а я телефоную так рано. Тож ти тут не винен. Проте незважаючи на твій законний відпочинок ти потрібен мені у офісі через п`ятнадцять хвилин, поспіши!

Почулися гудки Чуя втомлено опустив руку з телефоном. Іти нікуди не хотілося, але наказ Огая закон, так що хочеш не хочеш, а маєш виконувати. Він одразу замовив таксі, адже на керування власним авто в нього зараз не вистачило б концентрації. Очі так і заплющувалися, вимолюючи хазяїна організму пожаліти їх і поспати ще хоча б години зо дві, та на це не було часу. Тож Накахара ручково підійняв тіло з ліжка не даючи йому жодних шансів на спроби відключитися і наплювати на все. Нашвидкуруч одягнувся, почистив зуби, хлюпнув крижаною водою в обличчя і побіг на парковку, часу на сніданок і каву звісно ж не було.

Він прийшов трішки пізніше, але Морі не став сваритися на нього через це. Взагалі бос мав вигляд задумливий і сумний. Вони сиділи в кабінеті Огая мовчки вже біля години і Накахару почала роздирати зсередини злість, навіщо було його викликати так терміново у вихідний? Аби разом весело посидіти в тиші? Оце вже ні, Накахара планував вислухати боса, виповнити його доручення і знову повернутися в улюблену постіль вдома.

– Ви мали до мене якесь термінове доручення?– не витримав і запитав Чуя.

– Не зовсім. Я маю для тебе радісну новину. Тепер ти мій замісник і права рука, вітаю з підвищенням!– Морі трохи натягнуто посміхнувся і поплескав хлопця по плечу,– вже завтра почнеш виконувати нові обов`язки, а сьогодні я дам тобі документи з якими тобі варти ознайомитися аби легше працювати було потім.

Огай протягнув йому стопку паперів, але Чуя сидів непорушно і, здавалось, навіть не дихав. Він завмер і хаотично обмірковува варіанти, навіщо Морі казати такі дурниці, адже в нього вже є помічник і це Дазай. Хоч він і не працівник року, та все ж довірене лице Огая, і всі вже звикли до того що цей молодий хлопець роздає дорослим людям доручення і взагалі творить будь-яке безумство зі заступництва боса.

– А я зрозумів! Це Дазай якимось чином підмовив вас провести щось схоже на дурний тест, на вірність мафії чи може на то наскільки я хороший напарник для нього? Гаразд я провалив цей іспит, можете йому переказати, хай починає з мене насміхатися як завжди, а я додому спати, у мене вихідний!

– Це ніякий не жарт і точно не тест. Посада твоя. А щодо Дазая, то він зрадив мафію і дезортував прямо із завдання, яке я йому поручив.– посмішка зникла з лиця боса і він виглядав страшенно втомленим.

– Дезортував? Як…тобто навіщо?Та і коли? Я зовсім нічого не розумію…

– Це нормальна реакція, особливо на зраду товариша. Якщо чесно я також нічого не розумію, мені здавалося що його все влаштовувало в мафії… Та зараз я не маю часу обдумувати причини з яких він пішов на це. Ти берешся за цю роботу, чи мені запропонувати її комусь іншому, я впевнений бажаючих повно.

– Я… Я маю подумати.

– Ну-ну. Я тобі не непотріб продаю, довго будеш думати залишишся з нічим.

– Якщо це все, то я можу йти?

– Так, можеш бути вільним.

Витримувати оцінюючий погляд Огая було нестерпно,Чуя встав і квапливо покинув кабінет.

Він повільно брів додому, в голові не вкладалися новини від боса, Накахара все не міг зрозуміти, що могло змусити Дазая покинути ряди мафіозі. З неба почало накрапати, а через п`ять хвилин хлинула злива. Чуя сумно посміхнувся, як раз під його настрій. Чи сумував він за цією бісячою скумбрією? Ні навряд чи… просто було дивно розуміти, що тепер він сам по собі, а ще й пропозиція Морі. Звісно, будь Дазай у мафії, Накахара миттєво погодився б і потім підтрунював з Осаму, але будь той у мафії такої пропозиції від боса Чуя б ніколи не дочекався. Він звісно не взяв парасольку і не викликав таксі, але дощ зараз був найменшим що його турбувало.

Хлопець вже підходив до свого будинку, коли його наче потягнуло піти до машини, перевірити її. Ніби дурна думка, але ніяких планів у Чуї небуло і він послухався своєї інтуїції. Накахара пішов на парковку, але, о жах! Замість своєї улюбленої машини він знайшов лише кучу уламків. Хтось підірвав його машину! І хлопець майже з стовідсотковою упевніністю міг назвати ім`я того хто це зробив.

– Клята Скумбрія! Я вб`ю тебе, тільки попадись мені на очі!

Накахару не цікавило чи був підривник десь поряд, чи ні . Він був впевнений, Що Осаму може передбачити всі його реакції наперед і це вибістло його ще більше.

– Гаразд, піду відсвяткую твою ганебну втечу з мафії!

Чуя був немов розбитий на маленькі шматочки, він мав би вже розшукувати Дазая і вбивати його з особливою жорстокість за машину, і за зраду, та на душі в нього начке кішки шкребли. Його страшенно бісила якась невизначеність і лякало почуття суму, що ніяк не мало в нього з`являтися.

Коли Накахара прийшов додому він мав чіткий план. Він дістав пляшку свого улюбленого і страшенно дорогого вина. ” Шато Петрюс”– лише відкоркувавши пляшку, він відчув такий знайомий і приємний аромат, це заспокоїло його.

– Отож, лише вино, і споглядання з балкону прекрасного нічного Якогаму і ніяких дивних і тривожних думок.– такий простий план мав хлопець. Мабуть, занадто простий, і тому– недієвий. Дурні думки продовжували з`являтися в його голові. він і не помітив, як допив вино і залишився із своїм роздраєм наодинці. Алколь вдарив йому в голову, але спати не хотілося. Чуя вирішив трішки прогулятися нічним портом. Боятися йому точно було нічого.

Пройтися, точно було хорошою ідеєю. Накахара нарешті, вперше за день, відволікся від заплутаних думок про свого колишнього напарника недосуїцидника і насолодитися зоряним небом та вогнями порту. Він хотів вже повертатися назад додому, проте вирішив подуркувати і походити по воді за допомогою здібності до контролю гравітації. Чим тобі не розвага? Хлопець навеселився вдосталь спостерігаючи за туристами, що пороззявляли роти і фотографували його на камери.Та коли він вибрався на берег, щось пішло не за планом. Асфальт під його ногами тріщав і кришився так само легко, як і крейда. Це було доволі кепсько, можливо справа була в випитій пляшці вина,( хоча Чуя запевняв себе що давно вже протрезвів), чи у нестабільному душеному стані, та дар не хотів підкорятися власнику. І це лякало Накахару. Раніше він подзвонив би Дазаю, знаючи, що той хоч і буде знущатися і глузувати, але в біді нее залишить. Та тепер… Навряд чи Осаму тікаючи з мафії зберіг службовий телефон. Що робити в такому випадку Чуя не знав. В ідеалі треба було б заспокоїтися і перечекати поки здібність сама не дезактивується, проте є немалий шанс що при такому розкладі він втратить свдомість і його відвезуть у лікарню. І єдиним хто відповість на дзвінок санітарів стане бос. А це не тільки підірве Чуїн авторитет, а майже стовідсотково зіпсує їх відносини, адже Морі не зможе більше на нього покладатися побачивши його слабкість.

Отак істуканом він застряг на вулиці повній людей, молячись про себе, аби ніхто не помітив збільшившихся тріщин в асфальті, що хутко розбігалися в різні сторони з-під його ніг.

Але раптово він відчув як хтось поклав йому руку на плече, і дар зник. Накахара навіть не підводячи погляду знав, хто саме з`явився поруч з ним.

– Я бачу , я саме вчасно.– пролунав веселий голос поруч.

Майже без розмаху, аби той хто стояв поруч не помітив , Чуя викинув кулак уперед і вдарив противника у сонячне сплетіння. Дазай, а це був саме він, чомусь дійсно не очікував такого від Накахари і зігнувшись навпіл, від болю і несподівнакти прокрехтів:

– Це, кхе-кхе, замість дякую?

– Дякую.– беземоційно відповів Чуя.– Дякую, але я дзвоню Морі.

– Отак-от, просто здаси свого напарнтка назад мафії?

– Бувшого напарника, зрадившого мафію і дезиртувавшого із завдання? Так, отак просто.

– О, то ось яку версію розказує усім Огай. Зовсім не оригінально, і навіть тупо, адже будь-який член мафії, навіть найменша сошка зможе перевірити інформацію і правда вилізе назовні.

– Не думаю що комусь є якесь діло до того чому ти пішов. І про яку ще це ти правду торочиш?

– Я так і знав, що ти точно захдчеш вислухати мою версію!– майже проспівав від радості Осаму.

– Скумбрія, тобі краще не випробовувати моє терпіння!– сердито сказав Чуя,– кажи що хотів і вали звідси на всі чотири сторони!

– І ти що, навіть трішечки не будеш сумувати з мною, якщо я піду?

– Я не можу сказати тобі чи я буду сумувати за тобою поки ти поряд. Тож якщо хочеш можеш валити і ми проведемо експеримент.

– Гаразд,– здався Дазай,– твоя взяла, я розповідаю свою версію і уходжу, а ти сам все обмірковуєш, і якщо вирішиш що я правий, то я знову тебе знайду. Згода?

–Добре.– невдоволено буркнув Накахара.

– Розумієш, я пішов із мафії, а не зрадив її. Я зробив це із мовчазної згоди Морі, і по його ж ініціативі. Думаю він боявся, що з часом я позбавлюсь його і займу місце боса мафії, як він зробив із своїм посередником.

– Він вбив попереднього? Я думав він помер від хвороби.

– Як і всі інші. То зараз не найголовніше,– відмахнувся Осаму,– він зманіпулював дорогою мені людиною і змусив його піти на смерть, аби залишитися і своєму кріслі. Я втрвтив довіру до нього, а отже і до організаації вцілому, мені не було сенс лишатися. Ми всі не більше ніж інструмент для досягнення цілей для Морі. Раніше я думав інакше, та я бачив і ньому людину якою він ніколи не був.

– А… Он як? Знаєш, Осаму, я вірю тобі щодо Морі. Мені не потрібен час для того, щоб зрозуміти який він насправді, я вже давно це помітив. Але він урятував мене і тому я буду працювати на нього, доки його ідеї і цілі не стануть усупереч моїм принципам.

– Що ж, це розумно. З тебе вийде гарний замісник боса.

– Звідки ти дізнався, що він пропонував мені твоє місце?

– Ну це було доволі передбачувано, але насправді мені повідомив про це моє надійне джерело інформації. До речі так я знайшов і тебе.

– Криси у мафії? А взагалі то забудь, то не важливо, та ти й не скажеш.

– Слухай ти ж живеш неподалеку, давай я тебе проведу, а то може з тобою ще якасть пригода станеться.

– Гаразд, ходім. Ти ж всеодно не відчепишся, правильно?

–Саме так!

І вони пішли поруч , два бувші напарники і суперники, нарешті почувалися спокійно і радісно балакаючи про всілякі дурниці. Поступово вони перетворилися на надійних друзів, бо зустрічалися кожного дня і проводили доволі багато часу разом. І кожного разу Дазай казав:

– До нової зустрічі, екс-напарнику!

– Не називай мене так, ти мерзенна скумбрія!

– А як тебе називати?– трішки хитувато посміхався Дазай.

– По імені?

– До нової зустрічі, Чуя-кун!

– До нової зустрічі!– посміхався у відповідь Чуя, і знав що вона настане дуже скоро.