Ув’язнений

Сонце будить своїми яскравими променями, а варто лише відкрити очі — спалює сітківку та леді не змушує плакати. Він прокидається з неймовірним болем, що стукає у скронях. Але все добре поки його коханий Чіф лежить під боком, притискаючись усім своїм тілом.
Казутора все ще не знає у яких вони відносинах, чи то коханці, чи то пара, а й може друзі з привілеями. Чіфую обіймає його кожного дня, готує сніданки, обіди, піклується, щоб той вчасно приймав ліки. А цілує так пристрасно, що в перші рази тому й зовсім зносило голову.
Він пам’ятає, з чого усе починалось.
Тоді Мацуно був заступником Баджі, мав світле фарбоване волосся та, як і більшість їхнього оточення, купу пірсингу.
А Тора вийшов після свого першого ув’язнення та був наче дикий звір. Гамселив та ламав руки навіть своїм людям.
У той час вони й зустрілись. Певно, це було помилкою.
Цей білявий хлопчина з глибинами озер замість очей дивився на нього з настороженістю. Пам’ятаючи як той спокійно, навіть з деяким задоволенням спостерігав, як Баджи нещадно гамселить свого колишнього заступника, а Чіфую лиш лежав під ним, отримуючи удар за ударом, з заплющеними очима. Не опинаючись, серед вигуків та шуму Вальгалли.
Після свого звільнення Казутора часто ходив за Кейске, наче прив’язаний. Спостерігав за багато чим, за його спілкування з друзями, яких встиг зненавидіти за ті короткі хвилини, усіх окрім Мацуно. Той якось не дратував, Ханемія чесно хотів його ненавидіти, відчувати огиду, але щось пішло не так.
Він встиг побачити й збори Токійської свастики, тихо споглядаючи у темряві з-за дерев, і як його найкращий друг ходив до школи у тому дурнуватому вигляді маминого гарного хлопчика, а ще те незграбне освідчення в кохані. Тоді Тора подумав, що цей білявий хлопчисько просто ідіот, тепер же думає інакше, що Баджи найсправжніший дурень, який випустив його з рук.
Хоча йому ж, Казуторі, краще.
І так, він знав про почуття Баджи до нього, але просто ігнорував їх у надії, що все само собою вирішиться.
Вирішилось…
Найкращий друг, єдиний хто залишався на його боці, наклав на себе руки у всіх на очах. Казутора вперше так почувався.
Так розбито, так жахливо.
На похорон прийти не зміг. Ну хоч тепер вже їх спільний друг, приходив на могилу та розповідав усе за них двох.
Його знову ув’язнили.
А єдиними, хто його відвідував, були мати та Чіфую, той на диво не тримав зла, спілкуючись з ним, наче з давнім другом, та крок за кроком прослизнув до його серця.
Тоді Торі здалось, що це тому, що Чіф просто такий світлий сонях, але ця думка розбилась об жорстоку реальність.
Він просто був нагадуванням про перше кохання.
Спершу він почав щось підозрювати коли той змінив зачіску, тому зі спини був схожий на їх загиблого товариша. Далі були ще деякі дрібнички, як от схожі з Баджі звички та захоплення, з часом він почав це потроху ненавидіти.
Останньою краплею до чаші розуміння стала одна з їх ночей, коли Чіфую на самому піку майже сказав не його ім’я, вчасно себе зупинивши. Казутора удав, що не помітив.
Він ненавидів усе ці схожі риси, що так краяли їх серця та не міг відпустити, не хотів. Намагався поводитись відмінно від Кеске, але в такі моменти, що разу ловив порожній погляд.
Веселило те, що у Чіфую занадто вже часто просиналась совість, тому майже кожен тиждень той налаштовувався поговорити та закінчити ці стосунки. Проте йому цього просто не дозволяли, поціляючи по наболілому. Казутора це відчував кожного разу, тому готувався зарання, одягаючись подібно до нього, поводячись трохи подібно йому, і в його милого просто не вистачало сил почати розмову.
Згодом він вивчив розклад свого коханця на пам’ять, постійно наполягав на тому, щоб коханий залишився з ним, а не йшов до друзів, розповідав, як страшно залишатись на одинці, вимикав звук на його телефоні та усіляко утримував поруч. Іноді Казутора ловив себе на думці, що хотів би просто зачинитись з ним у їхній орендованій, затишній квартирці.
Чіф почав виходити з дому тільки на роботу.
Хоч він і раніше був жадібним та ревнивим щодо своїх рідних, тепер це вийшло на новий рівень. Ревнощі до мерця просто зжирали, препарати йому ледь допомагали на короткі години перетворюючи емоційно на овоч.
Декілька днів тому його чи то коханець, чи то друг, що був єдиною близькою людиною, почав знову про щось замислюватись. Це було видно по усьому, по ніяковому погляду, не там покладених речах.
Теплий ранок, Казутора цілує свого коханого за вушком та ніжно шепоче щось нерозбірливе, не на свій манір. Чіфую, щасливо посміхається, не розплющуючи очей.
Спокійно милується, як коханий тане наче тонкі карамельні нитки у гарячих долонях.
Сьогодні він також його не відпустить.