Сметана

За досить довгий час проживання в Лі Юе, Чайльд вже звик до тутешньої погоди. На відміну від Сніжної, де більшу частину року панує лютий холод, тут була зовсім інша ситуація – під спекотним сонцем можна легко розплавитися. У деякі літні дні піт уже стікає третім струмком, і ні прохолодний душ, ні віяло не допоможуть.

Окрім нестерпної спеки, для Чайльда через чутливу шкіру виникала ще одна проблема – він легко обгоряв. Не завжди навіть шари сонцезахисного крему могли вберегти від цього.

Під променями також помітно виявлялися ластовиння, про які він навіть не здогадувався раніше, але це найменше, що хвилювало, а з опіками треба було щось робити вже зараз. На його щастя, на лавках Лі Юе було надано великий вибір товарів на такі випадки, а вдома завжди валялася запасна баночка.

— Чжун Лі! — гукнув із сусідньої кімнати Чайльд. — Ти не бачив цю пшикалку?

— Аерозоль від сонячних опіків я востаннє бачив вже повністю порожнім у відрі для сміття пару днів тому! — так само голосно відповів він.

Або не завжди.

Тарталья готовий був вити від розчарування. Вийшовши з ванної кімнати з повністю оголеним торсом, будо легко помітити почервоніння на обличчі, плечах і спині. І не накинути нічого зверху, воно все починало жахливо пекти.

— Тобто у нас його вже немає, — буркнув Чайльд.

Він би драматично відкинувся на кріслі й вже відправив би Чжун Лі піти купити ще, але на думку спала одна ідея. В одному з листів сім’ї, коли він згадав про цю нагальну проблему, якщо він все вірно пам’ятає, мама щось рекомендувала. Під здивований погляд Чжун Лі, він миттю кинувся до кабінету, де між стосами різною документацією він дбайливо зберігав листи. Чайльд недовго рився так знайшов, що йому було потрібно:

«…І що ж ти, Аякс, одразу не сказав, що згораєш на сонці? Я впевнена, що у Лі Юе, звичайно, є свої способи впоратися з опіками, але чи замінять ці іноземні креми рідний засіб? Так ще й ціну напевно заганяють. Моя тобі порада, візьми сметанку жирніше і сміливо користуйся. Дуже добре допомагає!..»

— А хоч сметану маємо? — знову голосно запитав Чайльд.

— Швидше за все, ще залишилась, — Чжун Лі спокійно відповів. — Ти ж нещодавно щось готував з нею.

Невідомо як на практиці воно допоможе, звичайно, але мама навряд чи порадить дурість.

І ось, тримаючи у руці банку, він стояв перед Чжун Лі, котрий відпочивав те читав якусь книжку. Дивлячись на нього, у Чайльда зразу подумав про те, як він сидить у такому пекло весь одягнений, так ще навіть ні крапля поту на лобі нема.

— Намаж мене, — сказав Чайльд.

— Сметаною? — здивовано уточнив Чжун Лі, піднявши очі на нього. — Ти впевнений?

— Мабуть, допоможе, зараз і перевіримо.

Взявши її в руку, Чжун Лі неквапливо відкрив кришку, набрав невелику кількість на пальці й, піднявши за підборіддя, спочатку наніс на рум’яний ніс і щоки. Від приємної прохолоди Чайльд навіть заплющив очі.

Рука пересунулася до плечей, обволікаючи і їх теж в сметані. Масажними рухами він перейшов на спину. Пару крапель потекли вниз майже забруднивши штани, але Чжун Лі швидким рухом стер їх. Ретельно розтерти сметану по тілу Тартальї зайняло небагато часу, тому що у Чжун Лі вже був своєрідний досвід у цьому.

— Стривай, у тебе на обличчі лишилося, — несподівано сказав Чайльд і, повернувшись до нього обличчям, показує кудись на підборіддя.

Чжун Лі провів на цьому місці, але там нічого не виявилося.

— Та не тут же, — Чайльд знову незрозуміло показав на собі, — а ось тут.

Але й цього разу не було й краплі.

— Давай я тобі допоможу.

З цими словами, підійшовши та нахилившись ближче, Чайльд накрив губи Чжун Лі своїми, залучаючи в повільний, м’який поцілунок. Долоні спустилися на талію Чжун Лі, притягаючи його ще ближче.

Відсторонившись, Чайльд подивився прямо в бурштині очі, але його погляд опустився до щік і носа Чжун Лі. Цілуючи його, на цей раз і справді щось на обличчі залишилося.

— Ха-ха, тепер насправді забруднився, — тихо засміявся Чайльд, прибираючи пальцем сметану.

— Безсоромник, — усміхаючись відповів Чжун Лі.

Маленька брехня нікому не зашкодила.